Загадка природи. Ваша ДНК може показати, чи ділили ви утробу з «близнюком, що зникає»
Наукпоп30 вересня 2021, 07:03
Синдром близнюка, що зникає, вважається досить рідкісним явищем, на яке медики звернули увагу відносно недавно. Згідно зі звітом 1990 року в Міжнародному журналі фертильності і безпліддя, близько 12% вагітностей починається з багатоплідної вагітності, проте до терміну доживають менше як 2%. Це означає, що більше ніж 10% випадків призводять до того, що один із близнюків зникає.
Зазвичай один з ембріонів припиняє існувати під час першого триместру вагітності. Подібні випадки почали реєструвати частіше після появи УЗД — раніше їх можна було виявити лише при дослідженні плаценти вже після пологів.
У більшості випадків ніякого втручання лікарів не потрібно — і мати, і її дитина, що залишився, не потребують медичної допомоги. Іноді вагітна жінка після «зникнення» одного з близнюків може відчути симптоми, схожі на викидень — невелика кровотеча або тяжкість внизу живота.
Причини такого явища поки що невідомі. померлий плід (або навіть плоди) поглинається тілом матері і братами/сестрами, що вижили, — часто мати може навіть не здогадуватися про те, що це відбувається. Зазвичай така ситуація відбувається з однояйцевими (або монозиготними) близнюками — тобто, тими, які з’явилися внаслідок запліднення однієї яйцеклітини. Зигота матері на певному етапі розвитку розщеплюється з невідомих причин, після чого з’являється два ембріони замість одного.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Нині основною гіпотезою вчених є… банальна випадковість. Деякі лікарі припускають, що це природний спосіб усунення можливих аномалій, з якими могла б народитися дитина. Можливо, вони не дали б їй повноцінно розвинутися в утробі матері. На це вказують аналізи плаценти і ембріональної тканини, під час яких можна виявити хромосомні аномалії і дитину, що «зникла».
Саме причину цього розщеплення хотіла з’ясувати команда біологів із Нідерландів та Австралії під керівництвом Дженні ван Донген, доцентки кафедри біологічної психології Амстердамського вільного університету. Їх дослідження можна повністю прочитати в журналі Nature Communications .
У вибірці вчених брали участь 5723 дитини — серед них були як одно-, так і різнояйцеві близнюки, а також їхні брати і сестри, які не є їм близнюками. Дослідники передусім хотіли зрозуміти, чи можна якимось чином розділити одно- і різнояйцевих близнюків на генетичному рівні.
Дослідники з’ясували, що ДНК однояйцевих близнюків має характерний візерунок з липких метильних груп, за якими їх можна ідентифікувати поруч як із різнояйцевими близнюками, так і з неблизнюками. Це невеликі молекули, які можуть чіплятися за певні гени, «відключаючи» їх. У монозиготних близнюків налічується 834 таких гени.
Біологи виявили ці патерни у зовсім різних категорій людей — як у дорослих, так і у дітей. Ба більше, у деяких когорт вчені брали різні зразки кілька разів, однак цей візерунок нікуди не зникав. Це відбувається завдяки особливим білкам, званих метилтрансферазами, які копіюють метильні групи в процесі ділення клітин.
Роберт Вотерленд, професор педіатрії та генетики в Медичному коледжі Бейлора, який не брав участі в дослідженні, зазначає — таким чином ми дізналися, що у однояйцеві близнюки мають своєрідний «молекулярний шрам». Він залишається через те, що метилування відбувається на надзвичайно ранній стадії вагітності — ще до того, як у ембріона починають формуватися серце, легені або інші спеціальні тканини.
«Здається, щось відбувається на дуже ранній стадії розвитку, і це залишається записаним у патернах метилування різних типів клітин нашого тіла», — каже ван Донген. Однак вчені поки не можуть сказати, як саме ці зміни впливають на розвиток клітин. У майбутньому вони планують провести додаткові дослідження, використовуючи клітини людей і тварин. Також вони розмірковують над залученням бластоїдів — моделей людських ембріонів на основі стовбурових клітин.