Багато планетологів припускають, що мільярди років тому Марс був схожий на нашу планету і допускають існування життя там.
Про це свідчать численні ознаки наявності води на Марсі, яка зникла через серйозні кліматичні зміни.
Для вивчення минулих погодних умов на Червоній планеті інженери NASA відправили туди вже кілька марсоходів.
Один з останніх таких апаратів - ровер Curiosity, який прибув на Марс у серпні 2012-го.
Днями вчені з Корнельського університету опублікували нові дані досліджень Curiosity, згідно з якими мільярди років тому на Марсі міг бути глобальний потоп. І це ще один аргумент на користь теорій про існування життя на сусідній планеті.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
«Ми вперше виявили сліди величезних потопів, використовуючи докладні дані про осадові гірські породи, отримані марсоходом Curiosity. Відкладення, залишені після мега-паводків, раніше не вдавалося отримати за допомогою орбітальних досліджень», - говорить один з авторів роботи, астробіолог Альберто фейр.
Аналізуючи ударний кратер Гейла, марсохід Curiosity виявив древні геологічні об'єкти, - підвищення донного рельєфу висотою до 10 метрів у осадових шарах планети.
Вчені заявляють, що ці підвищення у вигляді хвиль розташовані на відстані близько 140 метрів одне від одного, і вони є безпосередніми ознаками серйозної повені.
Такий вид рельєфу існує і на Землі, - геологи пояснюють це таненням льодовиків на нашій планеті кілька мільйонів років тому.
У свою чергу, автори нового відкриття припускають, що глобальні потопи на Марсі відбувалися у період від 4,1 до 3,7 млрд років тому. Саме цей проміжок називають пізнім важким бомбардуванням, - тоді утворилися багато кратерів на Місяці, Землі, Меркурії, Венері і Марсі через зіткнення з різними космічними об'єктами.
У Корнельському університеті припускають, що причиною потопів на Марсі було якраз одне з подібних зіткнень доволі великого об'єкта з планетою у той період.
Після такого зіткнення величезна кількість вуглекислого газу, водяної пари і метану могла потрапити у атмосферу Червоної планети з її надр, розігріваючи поверхню Марса на деякий час.
У дослідженні зазначено, що під час потопу вода рухалася з півдня кратера Гейла зі швидкістю 10 метрів на секунду, а її висота сягала 24 метрів.
Нагадаємо, пару місяців тому вчені з Італії заявили, що на Марсі може існувати мережа озер з рідкою водою під поверхнею планети.
Експерти заявляли про декілька солоних озер - залишків древнього океану на Марсі, який міг був домом для багатьох живих організмів.
На відміну від вчених з США, італійські астробіологи використовували дані апарату Європейського космічного агентства MARSIS, який перебуває на орбіті Марса.
Головне завдання цього інструменту - шукати яскраві відображаючі поверхні під льодами Червоної планети за допомогою радіохвиль. Аналізуючи ехосигнали, вчені можуть визначити щільність об'єктів, крізь які вони проходять, і говорити про наявність скель, пилу або води на Марсі.