«Геній» Путіна. Чому «друга армія світу» виявилася нездатною протистояти західним воєнним технологіям в Україні
Інновації26 жовтня 2022, 20:02
На початку дев’яностих-двотисячних мілітаристський чад США на Близькому Сході показав усьому світу технологічну перевагу американської армії. Приблизно в цей час десятки тисяч російських солдатів відправляли на забій у межах двох чеченських кампаній.
З приходом Путіна та охолодженням відносин РФ із Заходом значну частину нафтогазового капіталу направили на підтримку воєнно-промислового комплексу. Громадський наратив про «російську армію, яка встала з колін», остаточно сформувався після вторгнення до Південної Осетії, анексії Криму і воєнної підтримки режиму Башара Асада в Сирії.
Незважаючи на це, війна в Україні підтвердила, що сильна і велика армія неможлива в умовах тотальної корупції і зруйнованої промисловості. Не кажучи про розвиток високих технологій та сучасних систем озброєння.
Ось, наприклад, у межах форуму «Армія-2022» у серпні цього року росіяни заявляють про «найкращі у світі бронежилети та захисні шоломи російської розробки та виробництва». А ось мобілізовані з різних регіонів Росії скаржаться на видані їм пластикові шоломи та страйкбольні бронежилети.
Сьогодні, окрім дронів та ракет, Кремль також змушений просити екіпірування для своїх солдатів у Ірану. А глава Чеченської республіки Кадиров взагалі закликав мобілізованих «не скаржитися, а добувати зброю та екіпірування в бою». При цьому російська влада всерйоз заявляє про те, що їхні солдати в Україні «воюють із блоком НАТО».
Обмежені постачання відносної нової західної зброї справді відіграли ключову роль в українському протистоянні. Водночас ЗСУ продовжують багато в чому покладатися на застарілу радянську техніку і також мають проблеми з постачанням.
НВ розібрався, як і чому жменя сучасних воєнних технологій в Україні дає змогу ефективно боротися з «другою армією світу».
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Західна техніка
Днями генерал ВПС Німеччини та заступник головнокомандувача союзних сил НАТО Кріс Бадія заявив, що вторгнення Росії в Україну демонструє ефективність західних технологій та збереження переваги тим, хто ними володіє.
«Війна в Україні показує нам одну річ: західні технології — це ключ… Українська влада задоволена сучасним обладнанням, солдати швидко до нього звикають і переконуються в тому, наскільки воно краще», — сказав Бадія.
З кінця 2021-го — початку 2022-го західні партнери передали Україні зенітні системи Stinger, протитанкові комплекси Javelin, гаубиці, розвідувальні та ударні дрони, безпілотні кораблі берегової оборони, тактичні машини, гелікоптери, обладнання для радіоелектронного пригнічення, радари, міномети, гранатомети, пускові установки, стрілецьку зброю, снаряди, патрони, комплекти бронежилетів, касок
Країни колишнього соцтабору також поставили артилерійські системи, танки, бойові машини піхоти, ракети ППО малої та середньої дальності та іншу зброю. Незважаючи на те що багато з переліченої зброї також представлено радянськими розробками, модернізована техніка з новими системами захисту, управління вогнем та наведення довела свою ефективність у бою.
«Байдуже, це гаубиця чи сучасний гаджет. Загальний досвід та спостереження полягають у тому, що як тільки в гру вступають західні технології — Росія не може з ними впоратися», — розповів генерал німецьких ВПС.
Західна тактика
Влада США оцінює військовий потенціал будь-якої країни за допомогою абревіатури DOTMLPF, — доктрина, організація, навчання, техніка, керівництво та освіта, персонал та засоби.
Серед сильних сторін російської армії експерти виділяють їхню військову доктрину, деякі види зброї та техніки (від високоточних ракет до простих безпілотників Орлан-10), та ефективну інфраструктуру, включаючи військові бази, розвинену залізничну мережу, заводи з виробництва патронів, доступ до сировини
Однак, за словами старшого наукового співробітника з наземних бойових дій у Королівському інституті оборонних досліджень Джека Вотлінга, слабке місце армії Росії — відсутність гнучкості та орієнтація на виконання конкретних завдань.
«Одночасне використання кількох поколінь систем ускладнює технічне обслуговування. Ця проблема серйозно посилилася в Україні, оскільки росіяни вивозять зі складів дедалі більше поколінь обладнання, аби компенсувати втрати», — пише Вотлінг.
Експерт також наголошує на недоліки в організації військ РФ, які завжди були орієнтовані на ведення «коротких, але інтенсивних воєн», як і серйозні проблеми в російському командуванні та військовій освіті.
Серед причин нестачі досвідчених кадрів у РФ Вотлінг виділяє корупцію та диктаторську військову культуру, яка ґрунтується на страху.
«Страх перед покаранням створив армію, в якій солдати вперто виконуватимуть накази, навіть якщо вони більше не мають сенсу. Наприклад, російські артилерійські підрозділи зазвичай обстрілюють цілі у порядку надходження вогневих завдань без будь-якої контекстної пріорітизації. Навіть коли нові розвіддані вказують на те, що ціль перемістилася, російські підрозділи часто-густо атакуватимуть попередню точку, а потім нову, даючи цілі час для повторного переміщення», — впевнений воєнний аналітик.
Раніше засновник Інституту сучасної війни Військової академії США у Вест-Пойнті Ліам Коллінз заявляв, що після проведення реформ в армії та здобуття бойового досвіду на Донбасі молодший офіцерський склад серед українських військових навчився ефективно приймати рішення у мінливих умовах на полі бою.
«Напередодні російського вторгнення, 24 лютого, Україна створила добре керовану професійну армію з культурою, яка заохочувала ініціативу молодших командирів на полі бою, — писав Коллінз. — Ці ініціативи виникають тоді, коли початкові накази на полі бою більше не є актуальними або не відповідають ситуації, яка змінюється».
Попри перевагу в живій силі, вище військове керівництво РФ часто змушене було самостійно вирушати на передову, аби особисто перевірити виконання своїх наказів. Представники британської розвідки пов’язували знищення російських генералів в Україні саме із проблемами ієрархії та комунікації всередині армії окупантів.
Мотивація та поповнення ресурсів
Крім проблем з організацією та управлінням, західні воєнні експерти також вказують на відсутність мотивації у більшості російських солдатів, що призводить до нестачі наступальної бойової сили.
«Низький рівень життя здебільшого призводить до того, що війська незнайомі з багатьма сучасними технологіями. Більше того, відсутність чіткої ідеології або сильного керівництва в підрозділах війська значною мірою невмотивовані, не працюють ефективно як команди і не бажають ризикувати життям один за одного. Це область, в якій Україна має наявні переваги», — резюмує Джек Волтинг.
На додаток до складнощів у поповненні живої сили, навчанні новобранців та офіцерського складу деякі дані також вказують на те, що Росія вже відчуває брак основної наступальної зброї — танків.
За інформацією Генштабу ЗСУ, на 26 жовтня Росія втратила 2628 танків різних моделей та модифікацій. Різні джерела в РФ оцінюють кількість втрачених танків у діапазоні від 1400 до 2100 одиниць.
При цьому на консервації в Росії можуть перебувати ще від 6000 до 8000 танків. Проте їхню ефективність ставлять під сумнів навіть російські військові експерти.
«Танки з БТЗ (баз тривалого зберігання) необхідно модернізувати. Особливо щодо захисту, оптики — сучасних прицілів, засобів зв’язку. Машини на ходу, але без сучасного „фаршу“ користі від них у реальному бою буде замало, тим більше у протистоянні із сучасною технікою в ЗСУ, та ще з погано навченими екіпажами», — розповіло Telegram-каналу Volya анонімне джерело в міноборони РФ.
Отже, обов’язковій модернізації підлягає до 90% законсервованих російських танків. Найчастіше це різні версії радянських моделей Т-62, Т-72 і Т-80.
Українські захисники, своєю чергою, змогли захопити кілька одиниць сучасних російських танків Т-90М «Прорив», оснащених системами управління тактичної ланки «Сузір'я-М», які дозволяють передавати інформацію про хід бою в режимі реального часу.
Саме тому окупанти не поспішають використовувати на передовій свої нечисленні найкращі та найдорожчі розробки, включаючи новий танк Т-14 «Армата», ухвалений на озброєння у 2021 році.
Щодо модернізації старої техніки, ключові підприємства РФ — Уралвагонзавод, Омськтрансмаш та бронетанкові ремонтні заводи в Ленінградській і Читинській областях — можуть модернізувати приблизно 600 танків на рік.
Але з огляду на проблеми з робочою силою та доступом Росії до сучасної електроніки ці цифри можу скоротитися в умовах війни.
Прогнози найближчим часом
Незважаючи на низку очевидних провалів воєнного керівництва РФ, Путін називає «порожніми фантазіями» заяви про те, що західна зброя може привести Україну до перемоги.
«Західне озброєння не відіграє вирішальної ролі на полі бою, хоч би що казали українці та їхні васали. Російська армія послідовно, з мінімальним ризиком для своїх солдатів і мирних жителів знищує не тільки старе озброєння радянських зразків, яке скидають східноєвропейські країни, а й сучасну зброю НАТО», — підтвердив слова диктатора постійний представник Росії в ООН Василь Небензя.
Так само ще на початку війни російська влада заявляла про повне знищення української авіації та пригнічення сил ППО.
За словами американського військового експерта з російської армії Роба Лі, саме радянські системи ППО C-300 і Бук-М1 у парі з новими зразками західної зброї дозволили ефективно протистояти російській агресії.
«Найважливішою подією є те, що українська ППО вистояла, і вона продовжує заважати російським ВПС перехоплювати об'єкти за межами української лінії фронту… Радянські системи дозволили сучаснішій зброї, включаючи HIMARS, відіграти дуже важливу роль», — пояснює Лі.
Враховуючи виснаження запасів українських ППО та інших радянських систем, а також постачання більш сучасної зброї, Лі впевнений, що ЗСУ поступово переходять до «західнішого стилю ведення високотехнологічної війни».
«Я вважаю, що за останні три місяці ми побачили реальне зрушення. Українці перебувають на передовій, і вони, безумовно, почуваються готовими до зимової кампанії. Пакети військової допомоги, які вирушають до України, дуже орієнтовані на зиму», — розповів виданню Politico анонімний західний чиновник у кулуарах саміту НАТО у Брюсселі у середині жовтня 2022-го.
За словами очільника міноборони Великої Британії Тоні Радакіна, зима, що наближається, ймовірно, знизить рівень активності бойових дій, але навряд чи зробить цю війну «менш кривавою».
Прессекретар Пентагону генерал Патрік Райдер, своєю чергою, зазначив, що Росія продовжує випробовувати «серйозні» проблеми з логістикою та забезпеченням, які лише посилюватимуться з настанням зими.
«Дощ, сніг, бруд та їх вплив на місцевість безперечно додадуть складнощів і без того дуже динамічному полю бою», — упевнений Райдер.
На початку 2022-го науковий співробітник Інституту досліджень зовнішньої політики Максиміліан Хесс заявляв, що погодні умови та хисткий ґрунт у лютому-березні допомогли сповільнити просування окупантів у деяких частинах країни, особливо на півночі.
Американська розвідка передбачала, що Росія планувала вторгнутися до України раніше минулої зими. Але їм довелося відкласти свій наступ за вказівкою Китаю, щоб не порушити проведення зимової Олімпіади у Пекіні, яка завершилась лише 20 лютого.