Справжній гігант. Наймасивніша планета Сонячної системи була ще більшою в далекому минулому — вчені

У новому дослідженні, опублікованому в журналі Nature Astronomy, вчені припустили, що приблизно через 3,8 мільйона років після формування перших твердих тіл Сонячної системи — ключового моменту, під час якого диск матерії навколо Сонця, відомий як протопланетна туманність, розсіювався — Юпітер був значно більшим та мав ще більш потужне магнітне поле.

Дослідники прийшли до цього, вивчаючи крихітні супутники Юпітера, Амальтею і Тебу, які обертаються навіть ближче до планети, ніж Іо, найменший і найближчий з чотирьох великих галілеєвих супутників планети. Оскільки Амальтея і Теба мають дещо нахилені орбіти, вчені проаналізували ці невеликі орбітальні розбіжності, щоб обчислити початковий розмір Юпітера. За їхньою оцінкою, планета мала приблизно вдвічі більший радіус і прогнозований обсяг, еквівалентний двом тисячам планет, як наша. Дослідники також визначили, що магнітне поле Юпітера в той час було приблизно в 50 разів сильнішим, ніж сьогодні.

Ці результати додають важливі деталі до наявних теорій формування планет, які припускають, що Юпітер та інші планети-гіганти навколо інших зірок утворилися внаслідок акреції ядра — процесу, під час якого кам’янисте і крижане ядро швидко накопичує газ.