Крах реактивного бомбардувальника Boeing B-47 Stratojet, 1956 рік

Після вильоту з бази ВПС США у Флориді, військовий Boeing мав здійснити безпосадковий політ у Марокко, виконавши кілька дозаправок у повітрі. На його борту було дві капсули з матеріалами для ядерної зброї.

Однак під час зниження для другої дозаправки екіпаж літака не зміг виявити заправника через суцільну хмарність на висоті близько чотирьох кілометрів.

Востаннє літак зафіксували над Середземним морем поблизу узбережжя Алжиру. Досі місце аварії літака та його уламки не виявлено. Екіпаж із трьох людей було оголошено загиблим.

Деякі експерти висували версії, що літак могли знищити у повітрі. Але американські слідчі не підтвердили цієї інформації.

Зіткнення над островом Тайбі, 1958 рік

За два роки вже поблизу узбережжя штату Джорджія аналогічний бомбардувальник B-47 зіткнувся з винищувачем F-86 над островом Тайбі у межах імітації бойового завдання з ядерною зброєю.

На борту літака була ядерна бомба Mark XV, яка містила високозбагачений уран та майже 200 кг вибухових речовин. Плутонієвий стрижень, необхідний детонації боєголовки, замінили на свинцеву болванку.

Через несправність радара, один із супроводжуючих винищувачів F-86 зіткнувся з бомбардувальником на висоті понад 11 км. F-86 розбився, але його льотчик встиг катапультуватись.

Екіпаж B-47, у свою чергу, зміг утриматися у повітрі, але знизився приблизно до 5,5 км. Побоюючись, що боєголовка може здетонувати за невдалої посадки, було ухвалено рішення скинути її у воду.

Згідно з даними, які є у відкритому доступі, після падіння ядерної бомби у воду з висоти понад два кілометри вибуху не було. Але військові так і не змогли знайти скинуту боєголовку.

За минулий час експерти також не заявляли про підвищений рівень радіоактивного забруднення у цьому районі.

Авіакатастрофа під Голдсборо, 1961 рік

Цього разу сучасніший бомбардувальник ВПС США B-52G з двома ядерними бомбами Mark 39 зруйнувався у повітрі над однією з ферм Північної Кароліни.

На відміну від попередніх випадків, екіпаж B-52G був на бойовому чергуванні, патрулюючи повітряний простір США під час підвищеної загрози ядерного удару з боку СРСР.

Під час планової дозаправки стався витік палива, через який командиру літака наказали повернутися на базу ВПС у Північній Кароліні.

При заході на посадку льотчики втратили управління і наказали шести членам екіпажу, що залишилися, покинути літак, який почав руйнуватися в повітрі.

Дві ядерні боєголовки фактично випали з літака та в них автоматично спрацював захисний механізм. Одна бомба благополучно приземлилася і зачепилася стропами парашута за дерево.

Але парашут другої боєголовки не витримав навантаження, і вона врізалася у болото, розбившись на частини. Пізніше експерти писали, що ця боєголовка була дуже близька до термоядерного вибуху, і лише останній механізм захисту зупинив детонацію.

Частина цієї боєголовки залишається втраченою, враховуючи компоненти з незбройним ураном-238 та збройним ураном-235.

Експерти вважають, що ці компоненти поховані на глибині понад 60 метрів у бруді та болоті.

"Якби пристрій вибухнув, смертельні радіоактивні опади могли б випасти над Вашингтоном, Балтімором, Філадельфією і навіть на півночі, аж до Нью-Йорка, що поставило б під загрозу мільйони життів", - писав журналіст The Guardian у США Ед Пілкінгтон у 2013 році. .

Втрата реактивного штурмовика Douglas A-4E Skyhawk, 1965 рік

Під час маневрів ВМС США наприкінці 1965-го авіаносець Тікондерога проходив приблизно за 110 км від японського острова Кікай у Тихому океані.

У цей момент екіпаж авіаносцявпустив у воду штурмовик Douglas A-4E з ядерною бомбою на борту.

Аварія сталася за місяць після виходу Тікондерога з американської військової бази на Філіппінах: літак перекочували з ангару в ліфт для проведення навчального вильоту.

Через несправність страхувального обладнання штурмовик з ядерною боєголовкою та льотчиком усередині впав у воду в одному з найглибших регіонів океану.

Рештки пілота, як і обломки літака та ядерної бомби, досі не виявлено. Подробиці цієї катастрофи публічно не розголошувалися до 1989 року.

Пізніше японські журналісти заявили, що американські військові вільно використовували територію Японії як військову базу, попри те, що влада країни заборонила розміщення ядерної зброї.

Авіакатастрофа над базою Туле

Одні з останніх відомих «Зламаних стріл» розташовані у гренландській затоці Норт-Стар.

У межах нової стратегії з ядерного стримування "Хромовий купол", ВПС США патрулювали повітряний простір над авіабазою Туле на північному заході Гренландії.

Один із бомбардувальників В-52 ніс на борту чотири термоядерні бомби B28FI, і раптово на його борту почалася пожежа.

Причиною пожежі називають недбалі дії екіпажу, які допустили спалах деяких речей через несправну систему опалення.

Після невдалих спроб згасити пожежу екіпаж вирішив катапультуватися, але вижили лише шість із семи військових.

Літак врізався у морський лід у затоці за кілька кілометрів на захід від авіабази Тулі. Через детонацію звичайної вибухівки компоненти чотирьох ядерних бомб, разом із радіоактивним матеріалом та уламками B-52, розлетілися великою територією.

Сильна пожежа розтопила кригу, внаслідок чого одна з боєголовок потонула в океані і досі не була виявлена.

Сьогодні авіабаза Туле продовжує функціонувати для запобігання ядерній загрозі з боку РФ.