Таємниця особистості. Вчені пояснили, звідки береться наше відчуття власного «я»

Помилкові переконання

Нещодавно вчені з Університетського коледжу Лондона опублікували результати свого дослідження про «формування когнітивних кордонів між собою та іншими людьми».

За допомогою популярного експерименту нейробіологи спробували з’ясувати, як мозок людини дозволяє нам відрізняти власне сприйняття від сприйняття інших людей.

Цей експеримент називається «завдання на розуміння помилкових переконань». В межах такого завдання одній людині — суб'єкту — дозволяють спостерігати за діями іншої людини — партнера.

Партнер повинен заховати якийсь предмет у коробці і піти. Після цього дослідники виймають предмет з коробки і ховають його у інше місце. Коли партнер повертається, він помилково вважає, що предмет, який він заховав, як і раніше лежить у коробці.

Передбачається, що суб'єкт, який бачив як предмет прибрали з ящика, не тільки знає правду, але і відчуває помилкове переконання партнера. Нейробіологи з Великої Британії ускладнили цей експеримент і вирішили перевірити, як саме мозок суб'єкта копіює думки партнера у такі моменти.

«Існують переконливі докази того, що мозок людини симулює мозкову активність свого соціального партнера», — пояснює один з авторів дослідження Сем Ерейра. «Однак, в цьому є проблема: якщо мій мозок копіює чужу мозкову активність, як я можу відрізняти власні думки від симуляції думок інших людей?».

Щоб з’ясувати це, нейробіологи модифікували завдання на розуміння помилкових переконань таким чином, що ні партнер, ні суб'єкт не можуть знати напевно, куди поділася річ з коробки.

В експерименті взяли участь 40 добровольців і під час тестування вчені сканували мозкову активність учасників за допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії (ФМРТ).

Це дозволило проаналізувати не тільки зміни переконань суб'єкта про те, де тепер розташований предмет, але і те, як змінюється симуляція переконань його партнера про місцезнаходження предмета.

Вчені розробили математичну модель, яка розраховувала «передбачення» і «помилкові передбачення» респондентів. Наприклад, якщо учасник на 90% впевнений, що предмет розташований у певному місці, але насправді це не так, — це є помилковим пророкуванням.

Вважається, що помилкові передбачення пов’язані з певними патернами мозкової активності. За допомогою цього механізму нейробіологи змогли відслідковувати, як змінюються патерни мозкової активності під час власного помилкового передбачення людини і симуляції помилкового передбачення його партнера.

«Виявилося, що мозок використовує різні моделі активності для помилкового передбачення і „симульованого“ помилкового передбачення. Це означає, що наша мозкова активність містить інформацію не тільки про те, що відбувається у світі, але і про те, хто думає про світ. Ці два фактори призводять до можливості суб'єктивного самовідчуття», — каже Ерейра.

Під час експерименту вчені робили так, щоб суб'єкт і партнер отримували однакову і різну інформацію про розташування предмета.

Автори роботи з’ясували, що чим більше відрізняються патерни мозкової активності помилкового передбачення суб'єкта і його симуляції помилкового передбачення партнера — тим краще людина може відрізняти свої думки від думок іншої людини.

Вчені припускають, що ця властивість нашого мозку може змінюватися з часом. Тому люди, які довго прожили разом і пережили одні й ті ж події можуть відчувати себе як єдине ціле і мати однакові думки, на відміну від людей з різним життєвим досвідом.

Результати цього дослідження можуть допомогти у пошуках терапії різних психічних розладів, зокрема боротьби з фанатизмом.

Втрата відчуття власного «Я»

Крім відчуття власних думок і симуляції думок інших людей, деякі патерни мозкової активності також відповідають за повну втрату сприйняття себе.

Нещодавно це підтвердили вчені з Маастрихтського університету у Нідерландах, які проаналізували один з найвідоміших ефектів псилоцибінових грибів, — «розчинення» власного его.

Під час цього «розчинення» у людини нібито пропадає здатність суб'єктивного пізнання себе і навколишнього середовища. Для деяких людей такий досвід дозволяє «розширити свою свідомість», а для інших є страшним і навіть може призвести до серйозних психічних захворювань.

За допомогою МРТ нейробіологи з Нідерландів проаналізували мозкову активність 60 здорових людей у плацебо-контрольованому експерименті з впливом психотропної речовини на нейронні механізми.

У добровольців, які прийняли псилоцибін, виявили високий рівень глутамату у префронтальній корі мозку, і знижений рівень глутамату у гіпокампі.

Глутамат — це хімічна речовина, яка відповідає за передачу інформації по всьому мозку і нервовій системі. Вчені підтвердили, що саме рівні глутамата у різних частинах мозку впливали на зміну свідомості і позитивний або негативний досвід вживання псилоцибіну.

«Зміни глутамату у корі мозку були визнані найсильнішим індикатором розчинення его з негативним досвідом, зміни глутамату у гіпокампі відповідали за розчинення его з позитивним досвідом», — вказали автори роботи.

У дослідженні зазначено, що псилоцибін може відповідати за відділення різних областей мозку одна від одної і змінювати рівень передачі інформації між ними. Ймовірно тому під дією псилоцибіну у людей може пропадати відчуття особистої ідентичності.

Як і у випадку з вивченням розуміння помилкових переконань, властивості псилоцибіну представляють величезний інтерес для вчених у межах лікування психічних розладів, враховуючи стійку депресію, тривожність, залежність і посттравматичний синдром.

За словами дослідників, спотворення власного досвіду сприйняття є критичним симптомом цих розладів.

У іншому свіжому дослідженні вчені з США також підтвердили, що псилоцибін, що міститься у галюциногенних грибах, допомагає у лікуванні депресії і тривоги.

Плацебо-контрольовані дослідження препарату показали, що псилоцибін у поєднанні з «поведінковою терапією» дозволяє полегшити симптоми тривоги і депресії.

Однак, ця область ще мало вивчена, і вчені мають з’ясувати усі побічні ефекти такого лікування.