Сила технологій. Україна показала світові, як виглядає «війна майбутнього»

Війна в Україні показала світові, що таке майбутня війна. До цього, звичайно, не можна зараховувати терор, який принесла на українські території Росія з масовими бомбардуваннями та вбивствами мирного населення, мародерством, пограбуваннями та неймовірною кількістю розбитих доль.

Йдеться саме про Україну, яка, крім ефективного використання протитанкових ракетних комплексів Стугна-П, NLAW і Javelin, а також турецьких безпілотників Байрактар, показала, що дороге озброєння далеко не завжди вирішує результат війни. Як виявилося, працюють навіть «дешеві» методи — головне лише правильно їх використовувати.

Наприклад, ефективне використання дронів значно допомогло українській розвідці, координації сил та атак по російській бойовій техніці, логістичних ланцюжках і піхоті.

Українськими безпілотниками керує підрозділ Аеророзвідка. Для стабільної роботи їхніх дронів необхідне стабільне підключення до інтернету. Крім того, що завдяки своїй децентралізованості та розгалуженості система зв’язку та інтернету в Україні витримала і працює досить стабільно, на допомогу також прийшла компанія SpaceX, яка надала українським військовим і владі свою систему супутникового інтернету Starlink.

Натомість, Україна ефективно глушила давно застарілу систему військового зв’язку росіян. У ворога все було настільки погано, що багато підрозділів почали використовувати мобільний зв’язок — спочатку вони користувалися своїми мобільними, а потім тими, що забирали у мирного населення. Через це розмови російських військових вдається перехоплювати не лише СБУ, а й аматорам-радіотехнікам.

Важливу роль відіграла також швидка реакція та адаптація української влади під нові реалії.

Досить швидко був запущений бот єВорог для Telegram, де користувачі могли відправляти місце розташування та пересування російських військ, у такий спосіб допомагаючи українській армії планувати свої подальші дії. Згодом там підключили авторизацію через застосунок Дія, щоб відсікти спам з боку окупантів.

Ще в перші дні війни міністр цифрової трансформації Михайло Федоров, окрім початку своєї кампанії, спрямованої на масовий вихід світового бізнесу з РФ, заявив про створення української IT-армії, до якої міг (і може) приєднатися будь-хто — від професійних програмістів до звичайних користувачів. З огляду на велику кількість умілих IT-фахівців в Україні цей крок був надзвичайно успішним — українці швидко мобілізували свої зусилля, постійно атакуючи російські сайти.

Війна в Україні показала, що, можливо, роль кібератак раніше було переоцінено. Безумовно, кібератаки можуть становити чималу загрозу, адже можуть призвести до великих проблем і навіть хаосу у разі отримання доступу до важливої бази даних або зламування критичної інфраструктури. Проте контролювати їх не так просто, як здається — і нарешті створення серйозного вірусу може виявитися пострілом собі в ногу, адже він цілком може перекинутися і на комп’ютери країни його творця.

Хакерські атаки — це радше досить ефективний спосіб шпигунства, саботажу або диверсій, а не новий тип зброї у сучасній війні. Доказом цього є те, що з початку повномасштабної війни Росія так і не провела жодної успішної кібератаки — хоча багато експертів досі вважали, що дії хакерів можуть стати причиною відключення роботи різної критичної інфраструктури, як-от електростанцій, інтернету та зв’язку.

Ще одне можливе пояснення відсутності успішних кібератак з боку Росії — банальна переоцінка здібностей російських хакерів. Україна розвіяла міф про «другу за силою армію світу», про страшних російських хакерів і про силу її пропаганди.

Війна в Україні показала — російська інформаційна машина працює виключно на внутрішнього користувача. Весь світ сміється з маячні про страшні лабораторії, які розробляють біологічну зброю на території України, а в розповіді про нацистів і бандерівців, які тероризують мирне населення, вірять виключно росіяни, оброблені багаторічною пропагандою.

Одразу після початку війни українці почали намагатися донести правду до росіян про війну в Україні. Масові повідомлення в соцмережах, публікації фотографій у Google-картах, використання технологій розпізнавання облич для ідентифікації загиблих загарбників — у хід йшли всі можливості, які дали нам цифрові технології. У відповідь на це Росія заблокувала доступ до Facebook, Instagram та Twitter, а також провела чергову хвилю зачисток ЗМІ, які писали про війну в Україні інформацію, яка розходилася із пропагандистськими методичками.

Росіяни намагалися використати вільний обіг інформації на свою користь, за фотографіями та відео відслідковуючи переміщення української військової техніки та коригуючи результати своїх ракетних обстрілів. Проте ефективна комунікація української влади та військових з населенням швидко звела нанівець і цей «козир» у руках окупантів.

Війна в Україні показала, що перемагати на полі бою можна не лише завдяки військовій техніці (хоча заперечувати її можливості безглуздо), але також ефективно використовуючи недорогі та загальнодоступні методи та нові технології.