Тенет. Що не так з наукою в новому фільмі Крістофера Нолана. Чи все ок?

УВАГА! Далі будуть численні спойлери. Якщо ви ще не дивилися Тенет, краще утримайтеся від прочитання до перегляду.

Йдеться про подорожі в часі, так?

Ні.

Хоча в Тенеті і розглядається боротьба людей з сьогодення з людьми з майбутнього, які хочуть знищити людство в минулому (не питайте навіщо), мова не йде про подорожі в часі в тому сенсі, в якому вони були здійснені, наприклад, у фільмі Назад у майбутнє.

У більшості випадків сучасна фантастика описує подорожі в часі в межах теорій Альберта Ейнштейна. Подорожі в часі стають можливі або при досягненні швидкості світла, або завдяки використанню «гумової» структури простору-часу. Ну або ж завдяки чорним дірам/Кротовим норах (як в Інтерстелларі того ж Нолана).

У Тенеті ж розглядається зовсім інша ідея. А точніше, для переміщення в часі використовується ідея про звернення ентропії в зворотну сторону.

Що це за дичина така — інверсія ентропії?

Раз мова йде не про теорії Ейнштейна, а про ентропію, то і говорити тут варто не про Спеціальну теоріїю відносності, а про закони термодинаміки.

Для початку слід згадати про важливу обставину.

Ентропія, по суті, не є процесом. Тому повернути її назад взагалі-то неможливо.

Ентропія є виміром того, як багато інформації потрібно, щоб описати систему. На відміну від більшості інших термодинамічних величин, ентропія є не властивістю системи, яку ми розглядаємо, а властивістю того, як саме ми розглядаємо систему.

Наприклад, шматок льоду міститиме досить просту структуру з атомів, розміщених у певному порядку і, що важливо, нерухомих. У калюжі води, яку той таки шматок льоду може утворити, якщо його розтопити, атоми будуть розташовуватися абсолютно хаотично, та ще й рухатися з різною швидкістю буквально в будь-яких напрямках.

Щоб описати структуру атомів у калюжі, потрібно набагато більше інформації, ніж для того, щоб описати шматок льоду. З цього випливає, що у калюжі великий ступінь ентропії.

Згідно з другим законом термодинаміки, ентропія системи завжди зростає.

З цього, здавалося б, можна зробити висновок, що будь-яка система прагне до руйнування, але це не так. Ви можете запросто заморозити всю воду з калюжі і знову отримати шматок льоду.

І жодного протиріччя тут немає.

Тому що для заморожування води вам буде потрібно витратити якусь енергію. Наприклад, той самий холодильник генерує тепло, яке виводиться назовні — геть від об'єкта заморожування. Може здатися, що всередині холодильника ентропія скорочується, але зовні загальний рівень лише зростає.

За рахунок цього існує Всесвіт, який безперервно розширюється від самого моменту Великого вибуху.

Але найцікавіше в іншому. Протягом тривалого часу було прийнято вважати, що саме ентропія уособлює собою стрілу часу — від минулого до майбутнього.

У Тенеті Крістофер Нолан говорить про процес інверсії ентропії окремо взятих об'єктів. Наприклад, куля або злиток золота, або людина.

Якщо припустити, що таке можливо, це означало б, що у інвертованого об'єкта кількість інформації (необхідної для його опису) знижувалася б.

Замість того, щоб ставати більш хаотичною, енергія б спонтанно поверталася в упорядкованіший стан. У всякому разі, з погляду того, хто дивиться на інвертований об'єкт, продовжуючи рухатися вперед у часі.

Уявіть собі гру в більярд, спочатку кулі розставлені — ви б'єте білою кулею по трикутнику з усіх інших куль, і вони розлітаються по всьому столу.

Якби ми могли звернути ентропію цього конкретного столу, то гра виглядала б інакше — всі кулі збиралися б в акуратний трикутник посередині, а біла куля відкотилася б на свою окрему позицію.

Однак, за словами багатьох оглядачів, потрібно усвідомлювати, що це, по суті, фізика рівня коміксів.

У реальному житті уявити собі таке неможливо. І сучасна фізика не має жодних аргументів на користь того, що таке в принципі можливо.

Власне, з цього погляду Тенет є справжнім коміксом, в якому кулі залітають назад у пістолет, птахи летять у зворотному напрямку тощо.

Так це все-таки подорожі в часі?

В уявленні Крістофера Нолана, по суті, так. Але виглядає це зовсім не так, як ми звикли бачити це.

Тут немає ніякого перенесення в майбутнє або минуле. І взагалі жодного впливу на перебіг часу, як такий.

Все, що можуть зробити герої Тенета, це, скориставшись якоюсь таємничою установкою, інвертувати ентропію окремо взятого об'єкта. І з цього моменту він рухатиметься по часу або вперед, або назад.

Ніякого прискорення він при цьому не відчуватиме.

Швидкість плину часу, за Ноланом, в обох випадках однакова.

І якщо вам потрібно потрапити в якусь точку в минулому, то, пройшовши інвертування, вам потрібно чекати рівно стільки часу, скільки пройшло від цієї точки в минулому часі до моменту інверсії.

Простіше кажучи, ви не можете вибрати точку в часі — наприклад, зараз 7 година ранку, а ви хочете потрапити в 7 ранку вчорашнього дня, і перенестися в неї. Припустімо, ви стали інвертованим об'єктом, значить, ваш годинник йде у зворотний бік і вам потрібно буде чекати рівно 24 години, щоб опинитися в бажаній точці часу — о 7 ранку вчорашнього дня. І щоб не продовжувати рух у минуле, потрібно буде в цей час знову пройти процес інверсії.

Наприклад, якщо вам захочеться повернутися в минуле і вбити Йосипа Сталіна до приходу до влади — ну, наприклад, у квітні 1924 року, то пройшовши інверсію у вересні 2020 року, вам доведеться «прожити в зворотний бік» 96 років.

У таку місію доведеться взяти дітей, а то і зовсім розраховувати на онуків.

Інакше кажучи, живим людям подорож у часі «а-ля Крістофер Нолан» зовсім не здасться швидким і технологічним процесом.

Фізіологія під час інверсії

У Тенеті люди, які зазнали інверсії, змушені носити кисневі маски, оскільки (як пояснюють Протагоністу при інструктажі) інвертовані легені не можуть нормально функціонувати.

Але чому тоді нормально функціонує метаболізм організму і мозок у інвертованої людини? Хіба не повинні всі системи в організмі підкорятися одним і тим самим законам?

Тут є кілька можливих пояснень.

Найпростішим з них є той момент, що Нолану просто потрібно було придумати простий наочний спосіб відрізняти інвертованих від звичайних людей у кадрі.

Для цього він придумав маски. У ключових сценах стає зрозуміло, що той, у кого маска — інвертований.

Однак, деякі фанати Нолана запевняють, що геній все передбачив. І в своєму відображенні інверсії ентропії лише має на увазі, що інверсія змінює сприйняття людиною плину часу (тому і мова людини з протилежного тимчасового напрямку звучить задом наперед). Але на метаболізм та інші процеси в організмі це, на їхню думку, впливати не повинно.

А як же парадокси?

Більшість фільмів про подорожі в часі так чи інакше пов’язані з парадоксами. Чи можливо змінити майбутнє? Чи існує один єдиний таймлайн, який і можна змінювати, або ж будь-яке втручання в минуле тягне за собою появу нових тимчасових ліній?

Незважаючи на всю заплутаність сюжету Тенета, змінюваних таймлайнів там немає.

Власне, сама назва Тенет (для перекладу в російській мові знайшлося підхоже слово «довод») — слово-паліндром. Простіше кажучи, це зразок ідеальної симетрії.

За цим принципом побудовані і події в фільмі. Те, що ми бачимо на початку, — штурм київської Опери з метою захоплення плутонію (не питайте) дзеркально відображено і в фіналі фільму.

У середині фільму герої проникають у сховище аеропорту в Осло, а в подальшому, коли їм потрібно повернутися в те саме місце і час, то вони зустрічають там себе з минулого, але ніяких змін у таймлайні не відбувається.

Нолан показує (і навіть промовляє вустами одного з героїв), що «те, що сталося, дійсно сталося». Подорожуючи в минуле, ви не можете змінити майбутнє.

Найкраще це підтверджується в той момент, коли головний герой (у фільмі він не має імені, у титрах його називають Протагоністом) проводить рукою над патроном, що лежить на столі, і той злітає до нього в долоню. Жінка-вчена, яка проводить йому лікнеп з інверсії вмикає відео зі зворотним перемотуванням цього моменту. Все виглядає так, ніби він тільки кинув кулю на стіл.

Власне, той факт, що герої Тенета існують у межах одного таймлайну, ставить більше запитань перед глядачами. У кінцівці фільму інвертовані герої працюють у власному минулому і рятують один одного/самі себе в сьогоденні лише завдяки досвіду, отриманому в минулому.

Нолан намагається зняти частину питань у двох основних діалогах фільму. Спочатку вищезгадана вчена каже Протагоністу «не намагайся зрозуміти, відчуй». А пізніше Ніл (герой Роберта Паттінсона), який є для Протагоніста провідником у світ інверсії (а пізніше й ангелом-хранителем) каже, що зв’язок свідомості з паралельними реальностями не є доведеним. Для більшості глядачів це прозвучить як нісенітниця, проте Нолан таким чином намагається зняти з себе відповідальність за тимчасові парадокси, які виникають/не виникають в результаті його симетричного сторітелінгу.

У процесі підготовки цього матеріалу використано думки, опубліковані тут, тут, тут і тут.