Вперше за 1500 років. Як студент із Техасу відродив античну корабельну зброю

Стародавні інновації

Відомо, що у VIII столітті до н. е. греки та римляни використовували різні види доволі потужних морських таранів, включаючи емоболони або підводні тарани.

Відлита з бронзи зброя могла легко проломити борт відносно крихких кораблів того часу і завдати значної шкоди ворожому війську.

Аспірант Техаського університету Стівен ДеКасьєн вирішив відтворити один з таких таранів, використовуючи давні технології. За його словами, цьому сприяла пандемія COVID-19, оскільки він не зміг відвідати італійські острови Егаді для вивчення морських таранів і вирішив створити власний.

У ДеКасьєна пішло приблизно два роки на створення 180-кілограмового бронзового тарана, який встановлювався на триреми (трієри), 一 найпопулярніший вид військових кораблів у Середземному морі понад 1000 років тому.

36-метровий корабель рухався завдяки зусиллям десятків веслярів (таламітів), і міг брати на борт екіпаж до 200 чоловік. Тому таран був дуже ефективним засобом для виведення з ладу такого корабля та заподіяння шкоди насамперед веслярам, які розташовувалися на нижньому ярусі триреми.

Саме поблизу Егадських островів морські археологи виявили 26 із 31 відомих уцілілих морських таранів. Це пов’язано з тим, що у 241 року до н. е. тут відбулася відома морська битва між карфагенським і римським флотом під час Першої Пунічної війни.

ДеКасієн мав відправитися на ці острови у межах підготовки своєї дипломної роботи, але натомість він розробив власну копію носової частини триреми та безпосередньо морський таран.

«Носова частина складалася з шести основних колод: таранного бруса, лівого та правого борту, кіля, упору та форштевню», 一 розповів аспірант факультету морської археології. Модель самого тарана ДеКасієн відлив із бджолиного воску, після чого він покрив її смолою і почав створювати форми для зовнішньої металевої оболонки.

Студенту допомогла техаська компанія Pyrology Foundry, яка спеціалізується на створенні пам’яток та витворів мистецтва із бронзи. Фахівці занурили модель з бджолиного воску до розчину для лиття, створивши таким чином її точну бронзову копію.

Наукові керівники аспіранта зазначили, що цей процес створення морського тарана був ідентичний тому, що використовувався у давнину. Роботу також назвали першим морським тараном, створеним за такою технологією за 1500 років.

Готовий таран зважили та просканували за допомогою різних пристроїв, щоб порівняти його з іншими давніми морськими таранами. Тепер дослідники знають, скільки бджолиного воску та людино-годин потрібно для створення такого тарану.

Стародавню зброю назвали «тараном ДеКасьєна», та колеги аспіранта запропонували протестувати її на копіях кораблів, тушах свиней та інших об'єктах.

Морська археологія

Попри те, що морські тарани перестали використовувати з розвитком вітрильних технологій і порохових знарядь, вчені досі знаходять важливі стародавні розробки.

Наприклад, кілька років тому грецькі вчені підняли з дна Егейського моря гранітний якір вагою близько 400 кг, який датується VI століттям до н. е. Ймовірно, він належав до одного з найбільших кораблів того часу.

Дерево, з якого було зроблено корабель, не збереглося до наших днів, але поряд із якорем знайшли амфори, які могли бути цінним вантажем цього судна.

Трохи пізніше біля берегів Греції знайшли останки римського судна, що затонуло, віком близько двох тисяч років. Вантаж, що добре зберігся, складається приблизно з 6000 римських амфор, які були на дні моря.

А трохи більше року тому у протоці між Італією та Албанією на глибині 780 метрів знайшли сліди античної кораблельної аварії. Археологи змогли відновити уламки 22 керамічних судин Коринфу, датованих першою половиною VII століття до н. е.

Ці знахідки відносять до ранніх етапів середземноморської торгівлі у грецьких та іллірійських колоніях на півдні Італії, тому вони є вкрай рідкісними та важливими для морських археологів.