Інші реальності. Дослідники розкрили таємницю передсмертних видінь у людському мозку

Як взагалі наш мозок опрацьовує інформацію? Процес поділяється на дві частини: спочатку сигнали довкілля (наприклад, шелест листя, вигук дитини з вулиці, тихий гул холодильника та муркотіння кішки) доходять до нашого тіла. Мозок сортує ці сигнали і визначає найважливіші з них — і в момент, коли ви усвідомлюєте, що чуєте дитину з вулиці, яка кличе свою маму, інформація перетинає «браму свідомості».

Експерименти показали, що за цю функцію відповідає острівець або передня кора острівцевої частки мозку.

Також наш мозок вміє «мандрувати в часі» — так дослідники охарактеризували те, що спочатку ми запам’ятовуємо певну подію з життя, а потім можемо відтворити її в голові. Ми сприймаємо це вміння як належне і навіть не замислюємося про те, як саме мозок працює в такі моменти — адже насправді за цим стоїть активна робота мозку.

У науковій спільноті вже давно є дискусії, коли починається людське життя. Прихильники абортів стверджують, що це відбувається в момент зачаття. Їхні противники доводять, що в перші тижні існування ембріон не має функціональних нейронних зв’язків, сенсорних систем і навіть серця; на їхню думку, життя зароджується саме тоді, коли ми можемо зафіксувати серцебиття у плода.

Щодо смерті вчені вже давно дійшли єдиної думки — вона настає, коли в людини «спостерігається або незворотне припинення функції кровообігу і дихання, або незворотне припинення всіх функцій всього організму, включно зі стовбуром головного мозку».

У світі є мільйони людей, у яких спостерігалися ці «симптоми», проте вони поверталися до життя. Подібні епізоди характеризуються появою навколосмертних переживань — моментах, коли тіло вже начебто мертве, а свідомість начебто продовжує жити. Цим пояснюються різні бачення, це світло в кінці тунеля, спостереження за тілом «з боку» та вихід за межі простору і часу.

Незважаючи на те, що такі переживання описували ще в стародавніх текстах, наукові дослідження навколосмертних переживань почалися лише 50 років тому. Часто їх пов’язують із впливом психоактивних речовин, які активно виробляє організм людини у момент смерті. Крім того, їх пояснюють особливостями зміни роботи мозку через нестачу кисню та припинення кровообігу.

Сем Парніа, директор з досліджень у галузі інтенсивної терапії та реанімації в Нью-Йоркському університеті, останніми роками активно вивчає те, як люди переживали свою смерть. З’ясувалося, що в передсмертному стані мозок дійсно починає працювати набагато активніше, у десятки разів збільшуючи виділення дофаміну та серотоніну, які відіграють важливу роль у появі галюцинацій і сильних емоційних переживаннях.

На думку вчених, саме через це багато людей, котрі пережили смерть, згодом розповідають про незвичайні видіння або переживання, які характерні для вживання психоделіків. Це може бути зустріч із померлими родичами чи навіть «божеством», вихід і «спостереження» за своїм тілом з боку, моменти життя, що проносяться калейдоскопом, відчуття викривлення простору-часу та багато інших незвичайних відчуттів.

Крім того, популярною стала теорія про те, що яскраві видіння провокує сплеск електричної активності в мозку в момент смерті. Підтримує цю теорію і Парніа, який проводив велике дослідження AWARE (AWAreness during REsuscitation — Усвідомлення під час реанімації). Він зазначає, що останнім часом «завдяки електричному моніторингу мозку з’являється все більше доказів того, що в цьому стані [коли людина помирає] на дуже короткий період з’являються маркери активності [мозку]».

Зазвичай, така активність у мозку виявляється, коли людина переживає свідомий досвід — тобто під час смерті людина, можливо, перебуває у свідомості, проте в «іншій реальності».

Деякі частини мозку, які зазвичай активні, під час смерті відключаються, що пробуджує ті області мозку, які зазвичай відключені у повсякденному житті. Це те, що ми бачимо завдяки появі цих маркерів у момент смерті. Розгальмування цих областей, ймовірно, і дає людям можливість потрапити до інших вимірів реальності, до яких вони не мають доступу в повсякденному житті", — пояснює Парніа.

Простіше кажучи, різні передсмертні видіння та відчуття не варто називати звичайними галюцинаціями чи ілюзіями. Радше це зовсім інша реальність, новий рівень переживань і спогадів людини, який недоступний під час стабільної роботи мозку. Вчений розповідає, що деякі з пацієнтів могли за кілька секунд пригадати все своє життя, оцінити свої вчинки і навіть думки, що виникали у них у певні моменти.

Парніа — далеко не єдиний вчений, який обстоює цю теорію. Нещодавно міжнародна група вчених опублікувала дослідження, де вони розповіли про історію хвороби чоловіка, у якого під час сканування мозку сталася зупинка серця. Сигнали мозку, записані безпосередньо перед і після зупинки серця, були такі самі, як і ті, що виникають у людей, коли вони щось згадують і ті, що реєструються у щурів у момент смерті.

Зараз вчені не мають точної відповіді, чи справді свідомість людини вирушає в інший вимір у момент смерті, чи можна це списати на галюцинації або фантазії людей. У нещодавно опублікованих рекомендаціях щодо вивчення смерті та спогадів про них міждисциплінарна група дослідників, яку очолив Сем Парніа, вчені прямим текстом пишуть, що «систематичні дослідження не змогли повністю довести реальність переживань пацієнтів і заяв про усвідомлення смерті», однак одночасно стверджують, що «заперечувати це також неможливо».