Вчені розв’язали загадку першого міжзоряного об'єкта, який нещодавно пролетів крізь Сонячну систему. Це не НЛО — це ще цікавіше

З Оумуамуа вченим пощастило менше. Попри численні дослідження та симуляції, ми досі не розуміємо ні його складу, ні те, як він зародився, ні навіть те, куди він полетів далі. Загадкою є його форма (близько 400 метрів у довжину при тому, що сам об'єкт є відносно тонким, як сигара — жоден інший астероїд чи комета не мають такої форми).

Однак найбільше запитань викликав момент, коли Оумуамуа, пролетівши повз Сонце, відхилився від своєї очікуваної траєкторії та прискорився під впливом загадкової сили. Причому це прискорення було занадто великим, якщо вважати його звичайною міжзоряною кометою. Вчені навіть планували місію, щоб наздогнати Оумуамуа далеко за межами Сонячної системи та поставити крапку у цьому питанні.

Були різні припущення щодо його природи.

На перший погляд, найлогічнішим припущенням є те, що Оумуамуа — це звичайна комета або астероїд, які утворилися в іншій зоряній системі. Через певні гравітаційні взаємодії, ця система могла «виплюнути» тіло у відкритий космос, звідки він згодом і потрапив до нашої зірки. Це припущення підтримується одразу кількома факторами, як-от високою швидкістю і траєкторією польоту Оумуамуа, які прямо вказують на те, що він виник за межами нашої Сонячної системи.

Проте комети — це об'єкти, більша частина яких складається з льоду. Якби це дійсно було так, то у Оумуамуа мав би з’явитися «хвіст» від нагрівання та випаровування льоду. А тут вже починаються проблеми з доказовою базою, оскільки у Оумуамуа цього «хвоста» об'єкт не мав.

Тут у гру вступає інша гіпотеза про те, що Оумуамуа — це уламок подрібненого планетарного тіла або супутника якоїсь далекої екзопланети, який утворився після катастрофічної події на кшталт падіння Місяця на Землю. Це могло б пояснити відсутність «хвоста», проте з поясненням несподіваного прискорення трохи важче; вчені припускають, що на об'єкт могли вплинути гравітаційні сили його рідної зоряної системи.

Найцікавішою гіпотезою для медіа та людей-невчених, безумовно, було припущення про те, що Оумуамуа — це штучний об'єкт, створений інопланетною цивілізацією. Автор гіпотези — астрофізик з Гарвардського університету Аві Леб — впевнений, що за формою та своїми характеристиками Оумуамуа схожий на космічний корабель. «Людство запустило у космос Вояджери, Піонери та інші кораблі. Вчені хочуть зрозуміти, що розташоване за межами Сонячної системи та нашої галактики. Тоді чому ми не можемо допустити наявність інших цивілізацій, які прагнуть того самого?» — пояснював він.

Вчений впевнений, що його гіпотеза пояснює дивну поведінку об'єкта, траєкторію його польоту та прискорення під час його руху Сонячною системою. Згодом самовпевненість Леба посварила його з більшістю наукової спільноти — вчений навіть порівняв себе з Галілеєм і Коперником, які з’ясували, що Земля обертається навколо Сонця, а не навпаки, проте їхні ідеї висміяли священики.

Зрештою, ще одна гіпотеза, яку вчені розглядають всерйоз — це «водневий айсберг», який складається переважно з молекулярного водню. Першими цю ідею припустили Штефан Фуглішталер і Деніель Феннінгер, після чого її розвинув астроном з Інституту імені Карла Сагана Деріл Селлігман. Останній пояснив форму та, головне прискорення Оумуамуа без видимого «хвоста» тим, що молекулярний водень википає непомітно для наших телескопів, адже він не відбиває та не випромінює світло.

Ця робота зацікавила геофізикіню Дженніфер Бергнер, пише VICE. Вона зрозуміла, що така форма водню могла б стати основою для «аморфного» льоду; коли він нагрівається, як це сталося з Оумуамуа, коли він наближався до Сонця, він випаровується без видимих слідів. Вчена пояснює, що, якщо у складі небесного тіла є достатня кількість водню, який виділяється при вході в Сонячну систему, це буде найкращим поясненням природного походження Оумуамуа.

Водночас Селлігман в одному зі своїх наступних досліджень дійшов висновку, що його гіпотеза про те, що Оумуамуа є космічним айсбергом з молекулярного водню, є неправильною: нібито такий об'єкт мав би бути більш круглим, а не витягнутим.

Проте відкидувати ідею з молекулярним воднем вчені не збиралися. Натомість вони розвинули її. «Коли ми почали працювати над нею, все почало ставати на свої місця», — розповідає вчена. Їхня робота нещодавно була опублікована в журналі Nature.

У своєму дослідженні вчені дійшли до висновку, що Оумуамуа — це частина планетзималі, яка на ранньому етапі свого формування стикнулася із іншим космічним тілом та розпалася на кілька менших об'єктів. Для молодої планетної системи це цілком звичайний сценарій; наприклад, одна з гіпотез появи Місяця стверджує, що наш супутник — це частина Землі, яка дуже давно відколовся від нашої планети через схожу космічну аварію. Оумуамуа пощастило менше — його з часом викинуло з його рідної системи, а тому він почав мандрувати крізь Всесвіт.

Якщо спростити, вчені стверджують, що Оумуамуа — це невелика частинка ненародженої планети, яку колись викинуло з рідної системи, а тому вона почала мандрувати крізь Всесвіт. Водночас цей об'єкт був утворений з криги, через що його було легко сплутати з кометою. При наближенні до Сонця, Оумуамуа почав випаровуватись та прискорюватись, проте молекулярний водень нівелював звичайний слід, який залишають комети.

Аві Леб незгоден з висновками вчених. «Неможливо, щоб весь водень, захоплений глибоко всередині об'єкта, вийшов на поверхню, не вивільнивши разом з собою атоми кисню. Як може весь водень з глибини десятків метрів досягти поверхні, залишаючи позаду об'єкт з чистого кисню? Це неправдоподібно», — пояснює він свій скепсис.

Вже скоро телескопи наступного покоління, як-от обсерваторія імені Віри Рубін, зможуть виявляти набагато більше міжзоряних об'єктів. Це допоможе вченим отримати більшу вибірку серед цих загадкових тіл і зрозуміти, чи дійсно Оумуамуа є таким унікальним, чи у нашій та інших зоряних системах існують мільйони подібних небесних тіл.