Наприклад, у перших Assassin’s Creed здоров’я могло опуститися до критичної позначки, і тоді екран став сірим. Але насправді в ці моменти гравець мав достатній запас життя, щоб перемогти ворогів.
На противагу таким рішенням існує підхід нечесної складності. Він полягає у створенні максимально важких випробувань, які неможливо подолати з першого разу.
Метод спроб і помилок, а також постійні поразки — ось що чекає на користувачів у цих проектах. Знайомство з ними гарантує кілька нервових зривів та купу негативних емоцій. Але якщо вдасться перемогти, то відчуття буде схоже на катарсис. Саме про ігри, які зводять з розуму своєю нечесною складністю, редакція НВ Техно вирішила розповісти у свіжій добірці.
Sekiro: Shadows Die Twice
Sekiro не можна назвати абсолютно несправедливою. У проекті все ж таки присутні конкретні правила, з якими гравця знайомлять на старті. І вони залишаються в основі геймплей до самого кінця.
Проте протягом усього проходження розробники підкидають неприємні сюрпризи. То у боса звідки не візьмись з’явиться третя стадія з купою вбивчих атак, то супротивник із вкрай неприємним набором умінь знайдеться. Щоб підлаштуватись під його дії, необхідно змінити звичну тактику бою і вийти із зони комфорту. Ефект виходить такий, наче на швидкості врізаєшся в стіну. Доводиться очухатися і знайти спосіб, як обійти перешкоду, що раптово виникла.
Super Meat Boy
Спочатку цей платформер видається дуже милим. М’ясний хлопець проходить низку рівнів, щоб урятувати свою кохану від лиходія. Перші локації виявляються простими і проходять у наполовину розслабленому стані.
Однак поступово все починає змінюватись. Через десять рівнів концентрація перешкод збільшується, тому доводиться рухатися більш вивірено. А далі процес перетворюється на справжні страждання. Локації збільшуються в розмірах і стають настільки складними, що будь-який неправильний крок призводить до поразки. Якщо намагатися пройти Super Meat Boy нахрапом, то краще запастись геймпадами та клавіатурами. Вони часто-густо летітимуть у найближчу стіну.
I Wanna Be the Boshy
Хоча знаєте, Super Meat Boy це ще квіточки. Ось I Wanna Be the Boshy створював справді злий чоловік. Гра є платформером з купою шалено складних випробувань.
Проект змушує користувачів витрачати десятки спроб подолати кожен етап. Іноді доводиться за пікселями розраховувати траєкторію руху персонажа і довго тренуватися для застосування стрибків у потрібний момент. А ще I Wanna Be the Boshy містить безліч каверз, до яких просто неможливо звикнути. Людям за проходження цього проекту треба видавати медалі зі справжнього золота.
Cuphead
Продовжуємо тему до жаху складних платформерів. Cuphead серед них найпідступніший. Гра одразу приваблює своїм милим стилем у дусі мультфільмів 30-х років минулого століття. Але це обман — усередині проекту відбувається суцільне пекло. Cuphead майже повністю складається з битв з босами, які володіють трьома або чотирма стадіями та добрим десятком різноманітних атак.
Щоб завершити гру, доведеться запам’ятати поведінку кожного головгада та виробити м’язову реакцію на їхні дії. Якщо користувачі не готові продиратися крізь колючі терни постійних невдач, їм краще обходити Cuphead десятими дорогами. Тільки загартовані бійці здатні вистояти під тиском цього платформера.
Ghosts’n Goblins Resurrection
У період аркадних автоматів гри спеціально робили надто складними. Це гарантувало, що користувачі витрачатимуть більше монет на спроби пройти вподобаний проект.
Іноді розробники зводили згадане правило в абсолют і відверто перегинали з перешкодами. Ghosts’n Goblins — саме такий випадок. Двовимірний бойовик від Capcom пропонував зіткнутися із безліччю складних ворогів. Кожен з них мав специфічні атаки, на які було важко зреагувати, тому доводилося багато гинути. А смерть у Ghosts’n Goblins — це майже вирок, адже вона відкидає на початок.
У перевиданні з підзаголовком Resurrection проблеми не зменшилися. Зате з’явився кооператив, а в компанії, як відомо, навіть страждати веселіше.
Trials Fusion
Користувачі часто нарікають, що в іграх погано налаштована фізика. А ось із Trials Fusion трапилася зворотна історія. У ній все реалізовано реалістично, і це викликає непомірне роздратування. Проект є гоночним симулятором на мотоциклах.
Гравці повинні проходити траси з набором перешкод та виконувати трюки. Через коректну фізичну модель зробити навіть найпростіший фінт неймовірно важко. То дистанцію не розрахуєш, то час неправильно вибереш, то байк торкнеться перешкоди.
В усіх випадках результат один — гонщик розпластається землі. Після цього перемогти вже не вдасться, адже Trials Fusion не вибачає помилок. Вона змушує тренуватися годинами безперервно, але навіть такий серйозний підхід не гарантує успіху.
VVVVVV
Цей платформер з елементами головоломки спочатку розбиває мозок вщент, а вже потім зводить з розуму. У ньому реалізовано лише одну механіку — зміну гравітації. Її слід застосовувати, щоб проходити перешкоди. Звучить просто, але адаптуватися до геймплею неймовірно складно.
Спочатку мозок відмовляється швидко реагувати на відключення гравітації та стежити за тим, як персонаж летить угору. Адже часто потрібно чи не миттєво змінювати режим, щоб герой досягнув необхідної точки. До цього додається традиційна для платформерів точність.
Запізнилися на мілісекунду і можете повертатися на контрольну точку. Випадково торкнулися шпильки крайнім пікселем ноги — черговий рестарт. І ось це часом б'є електричним розрядом по нервах.
Darkest Dungeon
Що буде, якщо поєднати складну рольову гру, роглайк та бажання довести користувачів до білої гарячки? Вірно, Darkest Dungeon. Це єдиний проект, який змусив мене відчути відчай. Гейпплей у ньому зводиться до поліпшення бази, прокачування персонажів та проходження локацій.
Кожна вилазка завдає купу неприємностей. Бійці панікують, перестають слухатись і можуть померти під дією різних факторів — навіть від стресу. А загибель у Darkest Dungeon перманентна. Нових персонажів доведеться прокачувати з нуля, що поступово занурює у безвихідь.
Я відчув це всіма фібрами душі, коли втратив у сутичці з босом свою головну команду. Тоді я зрозумів, наскільки недооцінив Darkest Dungeon.
Battletoads
Певно, олди чудово розуміють, чому Battletoads опинилася у списку. Цей beat 'em up зумів розжарити п’яту точку так, що сидіти ставало неможливо.
Хотілося випустити реактивну тягу і долетіти до найближчої річки, щоб остудитися. Складні вороги, несподівані перешкоди, боси, які не вибачають помилок — у Battletoads було все. А вишенькою на цьому гіркому торті став рівень із мотоциклами. Пройти його вдавалося лише по-справжньому вольовим геймерам.
Getting Over It with Bennett Foddy
Немає часу пояснювати — вам потрібно в ролі мужлана в котлі пробратися дивною локацією вгору, орудуючи одним лише молотом. Так, у цьому полягає вся сутність Getting Over It with Bennett Foddy. Пекельна сутність. Основна проблема гри в управлінні.
Молотом треба чіплятися за виступи та підтягуватися вгору, але зробити це неймовірно важко. Персонаж часто падатиме вниз, а дизайн світу тільки сприяє невдачам. Навіть коли наближаєшся до фінішу, то можеш упасти мало не на старт.
І перші спроби обов’язково закінчаться таким результатом. У ці моменти головне прибрати якнайдалі цінніші предмети, адже одним розбитим геймпадом обійтися не вдасться.