Край Всесвіту. Астрономи визначили точну відстань до найдальшої і найстарішої галактики
Наукпоп16 грудня 2020, 20:00
Наші уявлення про розміри Всесвіту доволі умовні, і вони засновані на аналізі світлових променів від найбільш далеких космічних об'єктів, які астрономи фіксували протягом останніх кількох сотень років.
Нещодавно вчені з Університету Токіо визначили точну відстань до одного з таких об'єктів, — найдальшої і найстарішої галактики в історії спостережень.
Ця галактика — GN-z11, і світло від неї летіло до нас приблизно стільки ж, скільки існує увесь Всесвіт.
Раніше дослідники припускали, що відстань до GN-z11 становить близько 13,4 млрд років і, відповідно, ця галактика сформувалася приблизно через 420 млн після Великого вибуху.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Але тепер міжнародна група астрономів під керівництвом вчених з Японії заявила, що реальна довжина світлових променів GN-z11 дорівнює приблизно 32 млрд світлових років.
Як це можливо, якщо вік Всесвіту складає близько 13,8 млрд років і ніщо не може бути старше цього? Відповідь на це питання криється в розширенні Всесвіту: так зване космологічне червоне зміщення відповідає за розтягнення довжини світлових хвиль від далеких галактик.
Цей зміщення називають червоним бо хвилі зміщуються в бік червоного світлового спектру.
Вчені з Японії заявили, що навіть телескоп Hubble не дозволив визначити точну довжину хвиль ультрафіолетового випромінювання від GN-z11, тому вони скористалися сучаснішим спектрографом MOSFIRE, встановленим на телескопі Keck I на Гаваях.
Завдяки цьому інструменту астрономи вперше визначили червоне зміщення в 100 разів точніше, ніж попередні вимірювання, і підтвердили, що GN-z11 — це найдальша і найстаріша галактика, розташована на краю спостережуваного Всесвіту.
Нагадаємо, згідно з даними телескопа Planck, швидкість розширення Всесвіту або постійна Хаббла (H0) становить 67,4 (км/с)/мегапарсек (один парсек = 3,26 світлових років або 30,8 трлн км).
Але торік за допомогою телескопа Hubble астрофізики виявили скупчення зірок-цефеїд у Великій Магеллановій Хмарі на відстані близько 7 тис. світлових років від нас. Для цих зірок характерне постійне мерехтіння, за допомогою якого можна ще раз виміряти H0, і яке є альтернативою до існуючих методів вимірювання цього показника.
Підрахунки, засновані на частоті мерехтіння цефеїд показали, що постійна Хаббла становить 73,4 (км/с)/мегапарсек. Якщо цей результат правильний — вченим доведеться переглянути своє ставлення до вимірювання відстаней в глибокому космосі і до віку Всесвіту в цілому.