В Україні ринок електрокарів поки що перебуває в зародковому стані: крім недостатньо розвиненої інфраструктури електрозаправних станцій, більшість жителів країни з набагато більшою ймовірністю витратять кілька десятків тисяч доларів на нове або старе авто преміум-класу з ДВЗ, ніж на екологічно чистий транспорт.
Інша річ, що електрокари дають можливість непогано економити гроші на паливі. Саме тому в нашій країні можна виділити своєрідний феномен «Nissan Leaf»: згідно зі статистикою IRS Group, станом на початок весни 2019 року в Україні було зареєстровано 11,6 тис. електрокарів, але абсолютна більшість з них — майже 8 тис. авто — бюджетні хетчбеки Nissan Leaf.
Масовий японський електрокар припав до душі українським водіям таксі, які, як правило, приганяють ці машини з США і заробляють за допомогою каршерінгових сервісів. Жителі Києва, Одеси, Львова, Харкова, Дніпра та інших великих міст напевно одного разу їздили на Nissan Leaf (або хоча б бачили цю модель) з маркуванням Uber, Uklon, Lyft, Bolt
Ми вирішили з’ясувати, чи справді Nissan Leaf практичний у міських умовах і протестували цю модель.
На тест-драйв нам дісталася комплектація SV 2016 року випуску з 62 тис. км пробігу і зносом батареї 82%. Торік ці авто зняли з виробництва і замінили їх на нове покоління Leaf зі збільшеним удвічі об'ємом акумулятора і сучаснішим дизайном. Але саме моделі 2012−2016 років випуску стали першими бестселерами серед електрокарів на вітчизняному ринку і сподобалися українським водіям.
Як їде?
Не секрет, що електромотори забезпечують постійний крутний момент, що дозволяє електрокарам розганятися швидше, ніж багатьом спортивним авто. Максимально заряджена Tesla, наприклад, прискорюється від нуля до сотні за 2,4 секунди, а в новому поколінні Roadster обіцяють скоротити цей показник до 1,9 секунди.
Але, Nissan Leaf — зовсім не про це. Невеликий електромотор, потужністю 80 кВт або 108 кінських сил, зовсім не годиться для гонок. Звісно, якщо втиснути педаль з місця — вам вдасться обігнати кілька авто на світлофорі, і до 50−60 км/год прискорення можна вважати прийнятним, як для машин такого класу. Вище цих швидкостей — авто сильно збавляє, не дарма ж паспортний розгін до сотні — цілих 11,5 секунд.
Зате автомобіль може похвалитися відносно хорошою плавністю ходу і керованістю: варіант SV комплектують 17-дюймовими дисками, які з відповідною гумою непогано тримають дорогу і згладжують нерівності покриття.
Очевидно, шосе — не коник Leaf. Заводська максималка обмежена на позначці 144 км/год, хоча за фактом відсічення спрацьовує на 151 км/год. Правда, в такому режимі їзди заряд акумулятора буквально тане на очах.
Скільки їде і як заряджається?
Ключовий показник електрокарів — запас ходу. За стандартами NEDC/EPA/WLTP у Leaf вказано 250 км пробігу на повному акумуляторі. Чи варто пояснювати, що це ідеальний показник? З огляду на 62 тис. км пробігу у нашого тестового екземпляра, максимум, на який здатна батарея, об'ємом всього 30 кВт-год, — це реальні 200 км. Стільки проїде врівноважений водій з неспішним стилем їзди.
Якщо ж періодично втоплювати на світлофорах і не вимикати клімат-контроль — не сподівайтеся проїхати більше 130−150 км. Ну, а якщо порушувати швидкісний режим на шосе і тримати педаль у підлозі тривалий час — весь заряд акумулятора можна витратити за пару поїздок у Бориспіль з центру Києва.
Благо, з таким обсягом акумулятора не доводиться довго чекати зарядки (за українськими мірками, звісно). У нашому випадку авто було оснащено двома коннекторами — Type 1 J1772 для звичайних стаціонарних зарядок змінного струму і CHAdeMO для cуперзарядок DC з постійним струмом.
Швидка зарядка дозволяла наповнити акумулятор до 96% (такі обмеження, як правило, мають станції електрозаправки) за 55 хвилин. У випадку з Type 1 довелося чекати дві години і 35 хвилин.
Для щоденної їзди містом — цього більш ніж достатньо. Поїздки на роботу, за покупками або навіть у передмістя з періодичними заряджаннями на 30−45 хвилин будуть цілком комфортними і дуже дешевими.
До речі, про ціну. Ми користувалися додатком і зарядними станціями компанії Auto Enterprise (оскільки їх досить багато у Києві, зокрема суперчарджери), і повний заряд батареї обходився приблизно в 150 грн. Якщо враховувати, що цього заряду у спокійному режимі їзди вистачить на 200 км, — вартість одного кілометра у Nissan Leaf виходить 1,35 грн. Чим швидше будете їхати — тим дорожче вам це обійдеться.
Ось тільки додаток Auto Enterprise не дозволить почати зарядку, якщо на вашому рахунку менше 200 грн, а мінімальна сума поповнення також становить 200 грн. Списати залишок з рахунку назад на картку — не можна. Не надто комфортно, але, не хочете — заряджайтеся від своїх повербанків або ставте магніти на лічильники вдома.
Ще один неприємний момент щодо електрозаправок — у людних місцях парковки біля них часто можуть бути зайняті звичайними авто. Навряд чи в Україні йде війна між власниками Tesla і любителями потужних пікапів, як це відбувається в США. Найімовірніше, водії залишають машини біля зарядних станцій тому, що не звертають на це увагу, або тому, що інших місць немає.
Іноді це все-таки може принести певний дискомфорт, особливо якщо на ваше прохання перепаркуватися реагують не надто адекватно. Добре, що минулого тижня Верховна Рада ухвалила закон, який забороняє паркуватися на місцях для зарядки електрокарів. Тепер за стоянку або зупинку біля зарядних станцій водії авто з ДВЗ можуть дістати штраф від 300 до 500 грн.
Що зовні і всередині?
У порівнянні з новим Leaf 2019, попереднє покоління авто виглядає дуже нудно. Якби не довгі задні стоп−сигнали — здалеку модель нічим не відрізняється від типових для цього класу малолітражок.
Гарно виглядають хіба що чорно-сірі легкосплавні диски з п’ятьма променями, а в решті — це вочевидь не та машина, яка привертає до себе увагу і може когось вразити.
Хоч авто і не прагне бути «преміумом», у комплектації SV є кілька приємних опцій. Зокрема, підігрів керма і передніх сидінь, безключовий доступ, круїз-контроль, камера заднього вигляду, голосове керування, USB-роз'єми, непогана медіасистема з фірмовою навігацією і програмою Nissan Connect (які не працюють в Україні), а також можливістю підключення смартфона через Bluetooth для дзвінків і програвання аудіо.
За допомогою панелі приладів можна контролювати витрату заряду і спостерігати за тим, як працює система рекуперації. Ну і цифровий спідометр винесено на торпедо.
Приємно здивував і просторий салон, у якому з мінімальними натяками на комфорт розмістяться чотири людини середньої статури, а в багажнику ще залишиться місце для кількох ящиків пива або пари мішків картоплі. До речі, протестувати авто при максимальній завантаженості нам не вдалося, хоча, ймовірно, запас ходу в такому випадку відчутно скоротиться.
Чи вигідно купувати?
За старий Nissan Leaf у діапазоні 2012−2016 років випуску просять від $10 тис. до $17 тис., залежно від стану, пробігу, участі в ДТП (як це часто буває з авто із США)
За нове покоління Nissan Leaf і зовсім доведеться віддати більше $30 тис., тож суперечки про завищену вартість електрокарів вже точно не актуальні.
З огляду на заводську гарантію на батареї протягом 8 років або до 200 тис. Км пробігу — не можна сказати, що покупка такого авто буде довгостроково вигідним капіталовкладенням. Якщо ви збираєтеся заробляти на ньому гроші і працювати в одному з каршерінгових сервісів — мабуть, краще поки нічого не знайти. Навіть власники ланосів з газовим обладнанням будуть вам заздрити.
Чи стане Nissan Leaf ленінським бронепоїздом, який привезе в Україну революцію електрокарів? Безумовно, ні. На жаль, у нашій країні поки занадто мало людей, які прагнуть скоротити кількість шкідливих викидів в атмосферу, і відносна популярність Nissan Leaf на столичних вулицях — це, скоріше, бажання автолюбителів підзаробити, ну або принаймні спробувати що-небудь новеньке.
Машину для тест-драйву надала компанія NIKO Expert.