Вчені провели симуляцію 100 тисяч різних сценаріїв майбутнього. Яким шляхом підемо ми?

Нещодавно ми писали про танення льодовика Туейтса, який вчені називають льодовиком Судного дня. Річ у тім, що його танення може призвести до ланцюгової реакції, яка підніме рівень води на кілька метрів. Крижана брила розміром із Великобританію вже починає покриватися тріщинами, оскільки теплі води «плавлять його з неймовірною швидкістю», пояснює Девід Голланд, вчений з Університету Нью-Йорка.

Чи маємо шанс все виправити? Більшість експертів упевнена — свій шанс людство вже втратило. Найкраще, що ми можемо зробити, — уникнути найгіршого сценарію. Для цього нам потрібно точно оцінювати ключові кроки, які потрібно робити вже зараз, поки не стало пізно.

Ціна помилки вже надто висока. Це як зі здоров’ям — можна збивати температуру, але якщо нічого не робити із хворобою, яка її провокує, організму краще не стане. Тому важливо розуміти, що і як потрібно робити, які ліки приймати і що конкретно лікувати насамперед, щоб не опинитися у критичному стані.

Нині наша планета хвора. Наша головна мета — визначити наступні кроки, які допоможуть їй одужати.

Для цього дослідник екологічної політики Френсіс Мур із Каліфорнійського університету в Девісі разом зі своїми колегами провели комп’ютерне моделювання, щоб спрогнозувати та проаналізувати 100 000 різних варіантів того, як глобальне потепління впливатиме на клімат Землі. Дослідження, результати якого опублікували в журналі Nature, було спрямоване на те, щоб визначити ключові фактори, які допоможуть врятувати нашу планету.

Більшість попередніх моделювань стосувалися виключно технічних аспектів проблеми. Якщо коротко про їхні висновки — ми маємо технічні можливості для внесення необхідних змін і економіка від їх впровадження точно не помре.

Однак у сучасному світі все не так просто. Це в комп’ютерному симуляторі ми маємо можливість у кілька кліків поміняти напрямок розвитку цивілізації, однак у реальному житті все набагато складніше. Є безліч факторів, якими такі дослідження зазвичай нехтували — політика, мислення людей, їхні упередження чи різні соціальні проблеми. Враховуючи, що багато країн світу досі не поспішають виконувати Паризькі угоди, нам слід зрозуміти, скільки часу залишилося у людства, перш ніж діяти стане пізно.

Вчені вивчили різні соціальні, економічні та, звичайно ж, політичні фактори, які так чи інакше можуть вплинути на те, як люди борються зі шкідливими викидами. До них вони додали деякі обмеження — на кшталт того, наскільки громадськість зацікавлена у розв’язанні проблеми — щоб визначити, який сценарій є найімовірнішим у нашій ситуації.

У своїй статті дослідники наголошують на важливості того, що більша частина людства має бажати змін: «Рух у бік соціального конформізму може привести до переломного моменту, коли вся система вийде зі свого стабільного стану за наявності достатньої критичної маси прихильників альтернативної норми», — пишуть вчені.

Проте, звісно, соціальні чинники тісно переплетені з економічними. Наприклад, якщо нові, чистіші технології, згодом призведуть до скорочення робочих місць і, як наслідок, бідності певної частини населення, такі зміни навряд чи будуть сприйняті добре. Однак якщо зелена технологія принесе не лише екологічний, а ще й позитивний економічний ефект, то це явно вплине і на бажання політиків відмовлятися від застарілих технологій і переходити на чистіші альтернативи.

Завдяки великій кількості моделювань команда зуміла відстежити величезну кількість таких «зв’язків» між різними факторами.

Серед найгірших варіантів найчастіше виникав такий: населення роздроблене через політичні погляди, а тому підтримка кліматичної політики перебуває на дуже невисокому рівні — у людей зовсім інші турботи. Політики не бачать запиту на екологічні зміни, а тому не поспішають проводити будь-яку кліматичну політику до 2080 років.

Звучить не дуже приємно, але є одна втіха — такий сценарій виникав у дуже невеликій кількості моделювань. Більше ніж 90% симуляцій показали, що ми, як мінімум, вже найближчим часом приберемо 0,5 °C і передбачуваних 3,9 °C.

Однак досягти навіть 1,5 °C буде практично неможливим завданням, попереджають вчені — навіть за умови «сценарію агресивних дій». Річ у тім, що такий результат вимагає негайного та широкого використання технологій, які «витягуватимуть» вуглекислий газ із повітря. Зараз їх дуже мало, і це швидше поодинокі експериментальні проекти, які, однак, за належного розвитку і підтримки, зможуть згодом стати корисними для цілих країн і навіть планети.

Втім, у нас ще є гарні шанси не допустити глобального потепління на більш ніж 2 °C у середньостроковій перспективі.

У 30% моделювань вчені описали наше майбутнє так: «Швидке поширення підтримки екологічних ініціатив призводить до швидкого зростання цього напряму серед політиків уже в 2020-х роках. Ефективні технології скорочення викидів, а також їх швидке поширення по всьому світу зведуть глобальні викиди до нуля до 2060 року».

Проте найімовірніший сценарій, до якого привели цілих 48% моделювань, припускає, що пік глобальних викидів буде у 2030-х роках, після чого у 2040−2060-х роках їхня кількість різко падає. Це призводить до того, що в 2100 році середня температура підніметься на 2,3 °C у порівнянні з рівнями 1880−1910 років — не найприємніший, але і далеко не найгірший результат, в якому людство має можливість адаптуватися і врятувати планету.

Вчені дійшли висновку, що найважливішими факторами, які зможуть забезпечити нам «екологічний перехід», є розуміння важливості проблеми з боку мас, чутливість політичних систем, а також удосконалення та зниження вартості технологій. Дослідники визнають, що їхні моделі можуть враховувати велику кількість невідомих показників і факторів, проте їхня робота дає нам уявлення про те, куди ми рухаємось і на які показники нам слід звернути увагу насамперед.