Хочемо миру і готуємося до війни. Планета на порозі тотальної мілітаризації, до чого це призведе?

Японія

Наприкінці квітня 2022 року правляча Ліберально-демократична партія Японії, яку очолює прем'єр-міністр Фуміо Кісіда, запропонувала подвоїти оборонний бюджет приблизно до 86 млрд фунтів стерлінгів.

Формально ця пропозиція порушує військові обмеження, введені проти Японії після Другої світової війни. Тим не менш, на тлі зростання загроз з боку Китаю та росії, військові витрати Японії можуть зрости до 2% від ВВП, що давно вітає офіційний Вашингтон.

Міністр оборони Японії Нобуо Кіші заявив, що збільшення витрат має надати країні можливості контрудару для захисту від агресії в регіоні.

Також влада Японії розглядає можливість пом’якшення правил експорту товарів оборонної промисловості. Критики цього рішення вже заявляють, що такий хід може призвести до використання зброї японського виробництва у конфліктах за кордоном. Що не відповідає сучасній пацифістській ідеології країни, прописаній у дев’ятій статті її Конституції.

Південна Корея

Днями очільники оборонних відомств Південної Кореї та Польщі також провели переговори у Сеулі. Предмет бесіди — «співпраця у сфері озброєнь та регіональна безпека».

Міністри оборони Лі Чен Суп та Маріуш Блащак підтвердили, що їхні країни хочуть зміцнити співпрацю у галузі оборони на тлі «військового напруження» у світі. Зокрема, чиновники виділили загрозу нещодавнім провокаціям ракетних випробувань Північної Кореї, а також вторгнення армії РФ в Україну.

Конкретні результати перемовин поки не оприлюднені, але міністри заявили про «зміцнення практичної співпраці в оборонній промисловості», а також про співпрацю у рамках досягнення «спільних інтересів».

Блащак заявив, що польська сторона надаватиме «всю можливу підтримку» Південній Кореї та сприятиме збереженню миру на півострові.

Індія

На початку травня 2022-го заступник командувача індійської армії генерал-лейтенант Б. С. Раджу заявив, що тепер майже всі оборонні замовлення надходитимуть тільки у вітчизняну промисловість.

Ця заява підтвердила рух військового керівництва країни у бік національної оборонної промисловості. Сьогодні Індія є одним із провідних імпортерів зброї у світі, тому влада держави прагне знизити залежність від іноземної зброї.

Насамперед ідеться про нові системи озброєння, включаючи безпілотники. «Нам потрібні безпілотники всіх видів, здатні вести постійне спостереження, нести корисне навантаження, доставляти боєприпаси до обраного місця, забезпечувати безпечний зв’язок, медичне обладнання, війська на землі», — заявив Раджу.

Водночас понад 150 індійських компаній продемонстрували свої технології у цій сфері. Індія також планує розробляти спеціальне екіпірування і альпіністське спорядження, необхідне для військових у напружених північних регіонах країни.

Нещодавно влада Індії та ОАЕ також домовилася про новий етап військової співпраці, який містить спільні навчання збройних сил, дослідження та розробку зброї, обмін фахівцями тощо.

Раніше військові ОАЕ допомогли передати в Індію французькі винищувачі Dassault Rafale за допомогою своїх літаків-заправників Airbus MRTT. В ОАЕ підтверджували готовність придбати індійсько-російські надзвукові протикорабельні ракети BrahMos.

Туреччина

Важко переоцінити роль Туреччини у глобальній безпеці, оскільки ця країна — учасниця НАТО має свої інтереси в Європі, на Близькому Сході та в Середній Азії.

Згідно з нещодавньою заявою глави президентської ради оборонної промисловості Туреччини Ісмаїла Деміра, обіг сектору оборонної та аерокосмічної промисловості країни перевищив поріг у $10 млрд і повернувся до показників до пандемії COVID-19.

Сьогодні експорт оборонної промисловості Туреччини становить десь $3,2 млрд, а кількість нових національних проектів озброєнь обчислюється сотнями. «Понад половину цих проектів ініційовано за останні шість років. Якщо 20 років тому виконувались оборонні проекти з бюджетом у $5,5 млрд доларів, то сьогодні досягнуто обсягу проектів понад $60 млрд, і він має тенденцію до збільшення», — заявив Демір.

Турецька сторона також планує спільні навчання з ОАЕ, готується закуповувати у британської Rolls-Royce двигуни для свого винищувача п’ятого покоління TF-X, розробляє системи ППО, аналогічні російським ЗРК С-400, посилює військову співпрацю з Азербайджаном тощо.

Нагадаємо, першого червня 2022-го президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган заявив про початок нової спецоперації на сирійському кордоні, в рамках якої Анкара планує створити «зону безпеки» глибиною 30 км.

Європа

Окрім заяв про збільшення витрат на оборонну промисловість окремих країн, у Єврокомісії також заявили про «зміцнення обороноздатності, промислової та технологічної бази ЄС».

«Неспровокована агресія росії проти України має серйозні наслідки для європейської оборони, що призводить до збільшення військових витрат держав-членів. Комісія прагне допомогти державам-членам інвестувати разом, краще та по-європейськи. Вона також відповідає на заклик, зроблений у контексті Конференції майбутнього Європи, до активніших дій ЄС у галузі оборони», — повідомив офіційний Брюссель у середині травня.

За словами президента Комісії Урсули фон дер Ляйєн, ЄС планує посилити оборонну промисловість країн-учасниць, збільшити витрати на нове озброєння, а також «забезпечити ефективніший внесок Європи в НАТО».

Зокрема, держави-члени ЄС оголосили про збільшення своїх оборонних бюджетів майже на 200 мільярдів євро найближчими роками. У період з 1999-го до 2021-го рр. сукупні витрати ЄС на оборону зросли на 20%, тоді як витрати на «оборонку» США збільшилися на 66%, росії — на 292%, а Китаю — на 592%.

Хто зніматиме вершки?

Зважаючи на те що ключові оборонні компанії розташовані в США, підвищений попит на додаткове озброєння допоможе саме американським підприємствам.

Загальний річний оборот п’ятірки найбільших оборонних гігантів США — Lockheed Martin, Boeing, Raytheon Technologies, Northrop Grumman та General Dynamics у 2020 році становив майже $200 млрд.

Ці компанії лідирують у виробництві найсучасніших винищувачів, військово-транспортних літаків, балістичних та керованих ракет, танків, бойових кораблів, систем протиракетної оборони, військово-космічних технологій тощо.

У Європі серед найбільших оборонних компаній виділяють британську BAE Systems (винищувачі, танки, БМП, авіаносці), французько-німецьку Airbus Group (авіація, ракети-носії), французьку Thales (радіоелектронна боротьба, РЛС, розвідувальна апаратура, авіоніка), італійську Leonardo (літаки, вертольоти, електроніка та аерокосмічні системи) та ін.

У десятку найкращих найбільші військово-промислові компанії світу також входять китайські Aviation Industry Corporation of China, China Electronics Technology Group Corporation та Norinco, які виробляють військову авіацію, електроніку, бронетехніку, системи ППО, авіабомби, стрілецьку зброю тощо.

Американський телеведучий та письменник Джеймс Джозеф Крамер сьогодні радить купувати акції таких компаній, як: Raytheon, Lockheed Martin, AeroVironment та Northrop Grumman.

«Оборонна промисловість зараз перебуває на підйомі і вона продовжуватиме розвиватися незалежно від того, що відбувається з Федеральною резервною системою, зокрема або з економікою США в цілому… Російське вторгнення в Україну змінює правила гри, чого важко не помітити», — заявив Крамер.

Ведучий шоу Mad Money на CNBC упевнений, що поточний попит на озброєння з боку величезної кількості країн — це лише початок.

А що росія?

Російський державний концерн «Алмаз-Антей» також відігравав одну з ключових ролей на світовому оборонному ринку. Зокрема, завдяки своїм системам ППО та радіолокаційним станціям. Але після західних санкцій ситуація на зовнішніх та внутрішніх ринках російської військової промисловості значно погіршилася.

Річ у тім, що більшість радянсько-російських військових розробок також значною мірою залежали від західних компонентів. Деякі з цих компонентів незаконно постачалися для РФ після анексії Криму та перших антиросійських санкцій у 2014-му.

«Багато із західних компонентів, які знайшли своє застосування в російських системах, як, наприклад, транзистори британського виробництва, відносяться до категорії „подвійного призначення“, тобто їх можна використовувати як з військовою метою, так і з цивільною», — пише старший науковий співробітник Центру досліджень науки та безпеки Королівського коледжу Лондона Деніел Солсбері.

Влада Великобританії заборонила експорт товарів подвійного призначення до росії лише після повномасштабного вторгнення РФ в Україну в лютому 2022-го.

За даними Солсбері, за останні 10 років росія незаконно отримувала доступ до іноземних технологій та продуктів. Сюди входять британські снайперські гвинтівки, які використовували під час війни на Донбасі, а також компоненти ядерних та ракетних комплексів РФ, які поставляються зі Швеції без згоди уряду.

Ця історія тягнеться з початку XX століття, коли радянські агенти купували виробниче обладнання на західних ринках і таємно отримували військові секрети шляхом шпигунства. У ЦРУ неодноразово заявляли про масштабні кампанії з незаконного придбання західних технологій під час Другої світової та холодної війни.

Нові антиросійські санкції повинні завдати значного удару по оборонній промисловості РФ, яка, як і більшість інших галузей, залежить від іноземних комплектуючих.

«Економічні витрати рішення Путіна розпочати цю війну будуть значними для росії, і російська оборонна промисловість це відчує… Мікроелектроніка посідає чільне місце в передових винищувачах, боєприпасах, військово-морських платформах та інших системах», — заявила заступниця міністра оборони США Кетлін Хікс.

Саме мікроелектроніка має відіграти ключову роль у плані Путіна щодо модернізації армії до 2027 року. Цілком імовірно, що цей план може зазнати невдачі, оскільки пандемія COVID-19 та санкції проти РФ практично знищили легальні ланцюжки іноземних постачань.

В одному з останніх виступів міністр оборони Великобританії Бен Воллес заявив, що в знищених в Україні російських винищувачах Су-34 в Україні виявили GPS-приймачі, прикріплені до приладових панелей. Такі системи могли використовувати через низьку якість російської навігації.

Крім цього, брак напівпровідників та комп’ютерних мікросхем може змусити Кремль використати старі танки Т-62, розроблені на початку 1960-х.

Допомога Китаю

Враховуючи скорочення постачання озброєнь до Індії, а також повернення своїх оборонних систем з Ірану та Іраку, російська сторона може опинитися у стані крайньої залежності від військової промисловості Китаю.

Починаючи з 1990-х РФ є важливим стратегічним партнером КНР в оборонному секторі. Наприклад, Московське машинобудівне підприємство імені В. В. Чернишова спільно з китайською національною корпорацією з імпорту та експорту авіатехніки модернізували двигун РД-33 для китайського багатоцільового винищувача JF-17 Thunder.

Наразі Китаю є що запропонувати [росії — ред.]. Зокрема, електронні компоненти для космічної програми, композитні матеріали, безпілотні технології та двигуни для військових кораблів. Дві країни працюють над тим, щоб росія закупила та придбала технології виробництва радіаційно-стійких електронних компонентів космічного класу у державної Китайської корпорації аерокосмічної науки та промисловості в обмін на російські рідинні ракетні двигуни РД-180″, — каже старший викладач кафедри політики та міжнародних відносин Університету Новий Південний Уельс в Сіднеї доктор Олександр Корольов.

За його словами, китайська група Huawei Technologies також сприяє кіберінтеграції Китаю та Росії, відкриваючи центри обробки даних у Москві, Санкт-Петербурзі, Казані, Новосибірську та Нижньому Новгороді.

Кремль також розраховує на постачання китайських танків та інших систем озброєння, з якими має проблеми армія РФ. Військово-промисловий комплекс КНР значно знизив залежність від іноземних компонентів в останні роки.

Другого червня з’явилися повідомлення про випробування китайських протиракетних систем з технологіями штучного інтелекту, які можуть знищувати гіперзвукові ракети, що розвивають швидкість вище 6000 км/год. Це можуть бути перші подібні системи у світі, тоді як США лише тестують свої гіперзвукові ракети.

До чого призведе тотальна мілітаризація?

Науковий співробітник Інституту російських та євразійських досліджень Упсальського університету у Швеції доцент Грег Саймонс пише, що війна в Україні може стати каталізатором глобального розриву в національних інтересах, цінностях та уявленнях між західними та незахідними країнами.

«Зараз почастішали дискусії та припущення про „нову холодну війну“. Враховуючи глобальні наслідки для міжнародних відносин, ймовірно, нова залізна завіса опускається не тільки на Європу, а й на всю земну кулю, яка розділяє західноцентричні та незахідноцентричні держави. Це момент часу, коли США прагнуть повернути свою глобальну гегемонію, що збільшує ризики для всіх через нестабільну глобальну геополітичну поляризацію», — каже Саймонс.

Старший науковий співробітник Інституту державного управління Квінсі Анатолій Лівен припускає, що війна в Україні може перетворитися на початок «чергового мілітаризованого глобального хрестового походу», натякаючи на плани колективного Заходу зі знищення російського агресора.

Експерт припускає, що сьогоднішня політика США може призвести до повторення помилок, які були скоєні в перші роки холодної війни. Серед цих помилок — повалення ліберально-націоналістичного уряду Мохаммада Мосаддика в Ірані в 1953 році, перевороти та масові вбивства в Центральній Америці, а також підтримка антикомуністичних сил у низці громадянських воєн в Африці.

«Військова допомога США Україні відбувається в умовах війни всередині Європи прямо на кордоні з росією. Такого європейського театру військових дій намагався уникати кожен повоєнний президент США, оскільки всі вони розуміли, що гаряча війна у Східній Європі різко підвищить ризик ескалації, яка може закінчитись ядерною катастрофою», — пише Лівен.

Незважаючи на те що спроби Кремля перетворити всю Україну на залежну державу за останні три місяці не мали успіху, росія, як і раніше, залишається номінально домінуючою ядерною державою у світі.

Першого червня президент США Джо Байден попередив росію, що ядерний удар призведе до «серйозних наслідків», а генсек НАТО Єнс Столтенберг заявив, що використання ядерної зброї РФ «абсолютно змінить цей конфлікт».

На жаль або на щастя, трактування цих заяв залишаються відкритими. Але очевидно, глобальний ядерний конфлікт може закінчити мілітаризацію всіх вищезгаданих країн швидше, ніж вона встигне розпочатися.