Космічні бульбашки. Американські вчені представили несподіване вирішення проблеми глобального потепління

Роками вчені не могли достукатися до громадськості — і не в останню чергу тому, що вони не могли домовитися та виробити єдиний план протистояння глобальному потеплінню між собою. Наразі проблема досягла критичної точки, коли просто зниження викидів вже недостатньо.

Діяльність людини є настільки деструктивною для екології, а тому нам потрібно повністю змінювати те, як ми живемо, якщо ми не хочемо, щоб через кілька десятків років новою нормою була літня температура в 45 °C серед Європи. Наразі вчені все активніше розглядають альтернативні способи вирішення проблеми.

Тривалий час вчені вивчали можливість розпилення в атмосферу пилу нетоксичного карбонату кальцію — аерозолю, що відбиває сонячне проміння. Вивчення та розвиток цієї технології спонсорував Білл Гейтс, проте досі жодних серйозних зрушень у цьому напрямі не було.

А нещодавно вчені з Массачусетського технологічного інституту (MIT) виступили з ще більш футуристичною пропозицією: розмістити в космосі гігантські бульбашки.

Вони наголошують, що геоінженерія — це наш єдиний шлях у майбутнє. Крім того, вони вважають, що нам слід зосередитися на космічних рішеннях, а не на наземних роботах: «Якщо ми зможемо відбити 1,8% сонячної радіації до того, як вона досягне нашої планети, ми зможемо повністю повернути назад сьогоднішнє глобальне потепління», — пишуть дослідники.

Їхня логіка пояснюється досить просто: хай як би ми обмежували викиди парникових газів у майбутньому, шкода, якої ми вже завдали, непоправна.

Навіть якби ми вже відзавтра кардинально обмежили б усе неекологічне виробництво — або навіть звели його до нуля — нам би все одно довелося б жити й долати наслідки кліматичних змін протягом десятиліть. Можливо, навіть століть.

Екстремальне підвищення рівня моря і льодовики, що тануть, — це лише перша плитка в нашому доміно, що завалюється. Вона вже впала, і найкраще, що ми можемо зробити зараз, — це скоротити кількість майбутніх плиток, проте зупинити цей процес ми вже не в змозі.

Щоб вирішити проблему, нам потрібно розвивати технології вловлювання вуглецю та обмежити кількість сонячного світла, яке досягає поверхні нашої планети.

Фахівцям з MIT не подобається ідея з аерозолями, оскільки: а) ми досі не знаємо, наскільки ця технологія буде ефективною; б) розпилення аерозолю може призвести до екстремальних змін погодних умов. Невідомо, скільки саме карбонату кальцію нам потрібно, щоб «остудити» планету. Крім того, в ідеалі такі аерозолі взагалі не мають впливати на хімічний склад стратосфери, щоб не викликати несподіваних і незворотних змін. Цього вчені також гарантувати не можуть.

Тому дослідники MIT і пропонують працювати не на Землі, а в космосі. На їхню думку, космічні бульбашки не становлять такої загрози для нашої планети. Водночас, бульбашки можуть зменшити кількість сонячного світла, яке потрапляє на Землю та зменшити рівень глобального потепління.

Своє дослідження вони побудували на пропозиції, яку ще 2006 року висунув астроном Роджер Енджел. У своєму дослідженні вчений розглядав можливість знизити темпи глобального потепління за допомогою «хмари» з невеликих космічних апаратів, які він пропонував розмістити в першій точці Лагранжа (L1), на лінії між Землею та Сонцем.

Вчені з MIT пропонують замінити невеликі зонди бульбашками. Зробити їх вони планують зі складної суміші з високим вмістом кремнію. Фахівці підрахували, що нам знадобиться пліт із бульбашок розміром із Бразилію, щоб відбивати 1,8% сонячного світла.

«Ми розробили інноваційне рішення, яке легко розгортається і повністю оборотне», — пишуть вони. Також вчені зазначають, що вже протестували свою розробку в лабораторії, відтворюючи умови відкритого космосу — за їхніми словами, бульбашки «можуть стати однією з найефективніших тонкоплівкових структур для відхилення сонячного випромінювання».

Бульбашки не потрібно виробляти на Землі — їх можна створити вже у відкритому космосі.

Однак багато деталей поки що залишаються невідомими. Як саме вчені розраховують створювати бульбашки безпосередньо в космосі, до того ж розміром із Бразилію? І найголовніше, якщо це не тільки не спрацює, а й негативно вплине на біосферу Землі — як швидко ми зможемо їх звідти прибрати?

Клімат Землі — непроста штука, в якій пов’язані мільйони різних факторів. Несподівано різка зміна кількості сонячного світла, що потрапляє на поверхню планети, може суттєво вплинути на глобальну екосистему.

Крім того, залишається ще одна велика проблема, як і у випадку з аерозолями. Екологи пояснюють, що поява таких «універсальних рішень» лише спонукає мислення корпорацій і урядів не робити нічого, щоб виправити проблему глобального потепління. Адже навіщо проводити якісь модернізації виробництв, вкладати мільярди у зелені технології та відмовлятися від нафти та газу, якщо можна просто розмістити бульбашку у космосі, яка врятує людство?