NV Преміум

Наввипередки зі США. Чи стане Китай лідером у космічній гонці за Місяць

Наукпоп

14 січня, 20:40

Поки Вашингтон планує висадку астронавтів на поверхню Місяця до 2028 року, Пекін випробував макет свого посадкового модуля ще торік. А мета китайців на 2026-й іще амбітніша.

Засікаємо час

У грудні 2025 року вчені із Обсерваторії Пурпурової гори опублікували опис системи LTE440 — спеціального програмного забезпечення для надточного відліку часу на Місяці. Дослідження з’явилося в науковому журналі Astronomy & Astrophysics. Сам код виклали у відкритий доступ на GitHub та в систему астрофізичних даних Гарварда.

Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень

Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою

Перший місяць 1 ₴. Відмовитися від передплати можна у будь-який момент

Як працює LTE440? Відповідно до загальної теорії відносності Ейнштейна, у слабшій гравітації час іде швидше. На поверхні Місяця годинник за одну земну добу випередить аналогічний пристрій на Землі приблизно на 58 мікросекунд. Для коротких місій програми Аполлон це не мало значення, але для сучасних систем типу GPS наносекундна похибка означає відхилення в координатах на метри.

Система LTE440 дозволяє тримати місячний час синхронізованим із земним із точністю до кількох наносекунд протягом тисячі років.

Власне, NASA також працює над власним стандартом під назвою Coordinated Lunar Time (Координований місячний час). Поштовхом до цього стала директива Білого дому, видана у квітні торік.

Проте саме китайський LTE440 став першим опублікованим конкретним рішенням. Видання Jalopnik пише, що нині перед західними космознавцями стоїть вибір: брати за основу китайські напрацювання, створювати власну альтернативу далі або ж готуватися до сценарію, де різні ділянки Місяця житимуть за різним часом.

Як китайці шукатимуть воду

За даними Space.com, на другу половину 2026 року планується запуск місії Чан'є-7. До її складу місії входять орбітальний і посадковий модулі, місяцехід і невеликий «хоппер» — апарат, здатний перестрибувати в затінені кратери для пошуку водяного льоду.

Орбітальний модуль відповідатиме за зв’язок та картографування, а посадковий має приземлитися на краю кратера Шеклтон. Ця локація стратегічно важлива: на краях кратера майже завжди світить сонце, тоді як його дно перебуває у вічній темряві. Увесь комплекс несе 18 наукових інструментів.

Кратер Шеклтон / Фото: NASA

Технічно найскладнішим елементом місії є саме хоппер. Команда під керівництвом Найляна Цао з Інституту фізичних наук Хефея розробила для апарата систему активної амортизації, яка дозволить йому стабільно приземлятися на круті схили та пухкий ґрунт.

На борту хоппера встановлено аналізатор води LUWA. Ця система включає спектрометр диференціального поглинання, модуль нагрівання ґрунту, лазерний спектрометр та мас-спектрометр. Принцип роботи простий: пристрій нагріватиме зразки ґрунту, а датчики аналізуватимуть випари, щоб визначити кількість льоду, його форму та походження.

Зазначимо, що в Чан'є-7 інтегровано російський прилад, який досліджуватиме пил, приповерхневу екзосферу та мікрометеорити в районі посадки. Відповідний меморандум Роскосмос та Китайське національне космічне управління (CNSA) підписали торік.

Вчені вважають, що затінені зони біля південного полюса працюють як «холодні пастки», мільярди років зберігаючи воду, принесену кометами та астероїдами. Чан'є-7 має підтвердити ці теорії шляхом прямого фізичного контакту з льодом на дні Шеклтона.

Шанс підкорити Місяць

У коментарі Space.com старший науковий співробітник Інституту планетарних наук (Гаваї) Норберт Шорггофер зазначив, що серія Чан'є рухається за суворим графіком, і кожна місія дотепер запускалася вчасно. Чан'є-4 взагалі відзначилася першою в історії посадкою на зворотному боці Місяця — це сталося у 2019 році.

Наступна місія Чан'є-8 запланована на 2028 рік. Вчені планують експериментувати з використанням місячного реголіту як будівельного матеріалу. Кінцева мета — зведення Міжнародної місячної дослідницької станції (ILRS) поблизу південного полюса Місяця у 2030-х роках за участю Китаю, Росії та низки інших країн.

Як китайці полетять? Ще в серпні 2025 року Китайське агентство пілотованих космічних польотів провело масштабне тестування випробувального зразка посадкового модуля Ланьюе на полігоні поблизу столиці.

За даними Ars Technica, апарат вагою близько 26 тонн підвісили на величезних тросах для імітації слабкої місячної гравітації. Під час випробувань модуль запускав двигуни над штучним полем кратерів, відпрацьовуючи гальмування, приземлення та зліт.

Конструкція модуля двоступенева. Розгінний блок забезпечує основне гальмування, після чого відокремлюється і розбивається об поверхню. Менший сегмент із двома тайконавтами на борту продовжує рух до м’якої посадки. Таким чином розробники жертвують частиною обладнання, щоб максимально спростити фінальні секунди спуску.

Незадовго до випробування Ланьюе Китай також успішно протестував центральний блок нової важкої ракети Чанчжен-10 (на англійський манір — Long March 10). Вона й має доправити модуль до супутника до 2030 року.

Якщо Пекін вчасно реалізує проєкти Чан'є та висадить екіпаж раніше за американську програму Artemis, то першим закріпиться на південному полюсі Місяця. На кону — експлуатація супутника Землі у найближчі десятиліття.

Інші новини

Всі новини