Математики визначили, скільки ще проживе людство. І їхня відповідь вас не порадує

Ця ідея з’явилася під час Холодної війни, коли науковці намагалися оцінити ймовірність глобальних катастроф. Її сутність полягає в так званому «принципі типовості»: якщо ми — звичайні спостерігачі у випадковий момент історії, то з однаковою ймовірністю могли народитися на початку, у середині або ближче до кінця існування людства. Отже, логічно припустити, що зараз ми знаходимося десь посередині цього «фільму життя».

Астрофізик Дж. Річард Готт пояснює це просто: якщо певне явище триває певний час, то найімовірніше, ми спостерігаємо його не в самому початку чи наприкінці, а приблизно посередині. Тому його тривалість у майбутньому може бути співмірною з минулим.

Як приклад Готт навів Берлінську стіну. Коли він відвідав її у 1969 році, стіна існувала лише вісім років. Учений припустив, що вона може проіснувати ще кілька десятиліть — і не помилився: споруда впала через 20 років, що цілком збіглося з математичним прогнозом.

Коли цю логіку застосували до людства, результати виявилися тривожними. За підрахунками Готта, зробленими у 1993 році, якщо врахувати кількість уже народжених людей і середній рівень народжуваності (близько 145 мільйонів на рік), то ймовірна «тривалість життя» людства може становити менше 19 тисяч років від сучасності — якщо показники залишаться сталими.

Хоча це не точний прогноз, а лише статистична оцінка, вона ставить під сумнів наші уявлення про безмежне майбутнє. Теорію часто критикують за спрощення: вона не враховує технологічні прориви, штучний інтелект чи зміни у демографії, які можуть радикально продовжити або скоротити існування виду.

Попри це, ідея катастрофи Картера змушує подивитися на історію людства з іншої перспективи. Вона нагадує, що наш час на планеті не гарантований, а майбутнє залежить не лише від випадковості, а й від наших рішень — екологічних, технологічних і моральних.