Остання надія Путіна? Звідки в Ірану ефективні балістичні ракети та який ризик вони становлять для України

Ставки підвищуються

«Зараз усі ознаки вказують на те, що Росія придбала сотні іранських балістичних ракет Fateh-110 та Zolfaghar. Це набагато серйозніша проблема, ніж багато хто вважає, включно з мешканцями більшості українських територій. Україні буде дуже складно, якщо не неможливо, захиститися від цієї зброї, яка наражає енергетичну інфраструктуру по всій країні на ще більший ризик», — пише головний редактор видання The Warzone Тайлер Роговей.

За його словами, поява в Україні західних комплексів ППО NASAMS та IRIS-T значно підвищила обороноздатність країни. Але «жодна з цих систем не може гарантувати перехоплення іранських балалістичних ракет».

Головне завдання цих ракет — замінити російські Іскандери, які активно застосовувалися окупантами з перших днів війни. Український воєнкор Ілля Пономаренко днями повідомляв, що Росія використала близько 80% арсеналу Іскандерів, і сьогодні в них залишається приблизно 120 ракет цього типу.

Деякі модифікації Іскандера можуть нести ядерний заряд, тому частину ракет потрібно зберегти в стратегічних цілях. Особливо з огляду на те, що втрата доступу до західних технологій значно уповільнить випуск нових зразків.

Як уже писав НВ, балістичну ракету Fateh-110 розробляють із початку 2000-х, і за останні 20 років змінилося вже чотири покоління цієї зброї.

Носій завдовжки майже 9 метрів може доставляти від 400 до 650 кг вибухівки на відстань до 300 км на максимальних швидкостях 3600−4900 км/год. При цьому заявлене ймовірне кругове відхилення ракети становить три метри.

Для порівняння, радіус відхилення від цілі комплексу 9К720 Іскандер становить 30−70 метрів без системи самонаведення та 5−7 метрів із такою системою. Щоправда, при заході на ціль на фінішному відрізку траєкторії Іскандер може досягати гіперзвукових швидкостей 6−7 чисел Маха (7300−8500 км/год).

Кілька років тому іранці також заявляли про наявність гіперзвукової модифікації Fateh-360, яка нібито може досягати швидкості 5000 км/год на момент удару. Але точні характеристики ракети, як і їхня кількість на озброєнні, поки що невідомі.

Своєю чергою, один з останніх випадків застосування Fateh-110 був підтверджений під час іранської операції Мученик Сулеймані в Іраку. Кілька десятків цих ракет випустили американськими військовими базами. У рамах цієї операції іранська армія також збила цивільний борт Boeing 737 української авіакомпанії МАУ, прийнявши його за повітряну ціль противника.

Сучаснішу ракету Zolfaghar уважають наступницею чи п’ятим поколінням Fateh-110. Zolfaghar може доставляти боєголовку масою до 580 кг на відстань до 700 км із максимальною швидкістю до 3600 км/год. Імовірне відхилення від мети становить п’ять метрів.

Військові експерти припускають, що для ефективної боротьби з іранськими ракетами Україні знадобиться американський комплекс ППО MIM-104 Patriot, призначений для перехоплення балістичних ракет. Але для експлуатації цієї системи потрібно використовувати висококваліфікований персонал, включно з американськими солдатами, тому Вашингтон не поспішає з постачанням MIM-104 Patriot.

Раніше влада США також відмовилася передавати Україні тактичні балістичні ракети ATACMS, які можна запускати на відстань до 300 км просто з реактивних систем залпового вогню M270 MLRS та M142 HIMARS. Не виключено, що застосування Росією іранських ракет в Україні змінить позицію США щодо постачання балістичних ракет Україні.

А як же санкції?

США ввели перші односторонні санкції проти Ірану 1979 року, а в період із 2006 по 2015 рік додаткові санкції проти цієї країни були введені на рівні п’яти Резолюцій Ради Безпеки ООН.

Інші санкції проти Ірану ввели ЄС, Канада, Австралія, Південна Корея, Японія, Ізраїль і Швейцарія.

Антиіранські санкції забороняють експорт до країни атомної, ракетної та військової продукції, інвестиції в іранську нафтогазову промисловість, фінансові транзакції з місцевими банками та страховими компаніями, а також будь-яку співпрацю з Корпусом Стражів Ісламської Революції та морським флотом Ірану.

Попри це, з початку 2000-х Іран активно розробляє відносно сучасні технології озброєння, має власну космічну та ядерну програми, а також залишається одним із лідерів із видобутку нафти серед країн ОПЕК.

У 2009 році Іран запустив дослідницький телекомунікаційний супутник Омід на власній ракеті-носії Сафір-2 з ракетного полігону Семнан, розташованого на півночі країни.

Пізніше іранці запускали в космос інші супутники та живі організми, зокрема мавп, черепах, мишей і хробаків. Останній космічний запуск Ірану відбувся 2015 року, а за основні висотні ракети-носії країна використовує різні модифікації бойових балістичних ракет серії Шахаб, які вважаються аналогами північнокорейських ракет серії Тепходон.

Країна також тісно співпрацює з Росією та Китаєм, обмінюючись технологіями у різних сферах. Відомо також про існування таємної фінансової системи, яка дозволяє обходити санкції та торгувати з західними країнами, «відмиваючи» іранські гроші.

«Візьмемо, наприклад, одну з найбільших галузей промисловості Ірану — нафту. Іранські нафтові компанії перебувають під санкціями США, і вони не повинні продавати свою нафту іншим країнам. Західний бізнес не повинен продавати їм обладнання для бурових установок. Але за допомогою низки проксікомпаній, які маскують транзакції, в інших країнах, Іран намагається уникнути санкцій», — каже журналіст The Wall Street Journal Раян Кнутсон.

Проксікомпанії, які отримують гроші за іранську нафту в іноземних банках, мабуть, існують у Китаї, ОАЕ, Індії, Гонконгу тощо.

Минулого року повідомлялося, що Іран також обходить санкції за допомогою майнінгу криптовалют: іранські майнери відповідали приблизно за 4,5% усього видобутку біткоїнів, отримуючи близько $1 млрд щорічно. За допомогою цифрових активів іранці могли купувати західні товари, а також отримувати відсоток за транзакції у криптовалюті від користувачів у всьому світі, включно зі США.

«Надмірні спроби примусити країну до підпорядкування призвели до того, що вона об'єднала своє бачення з Росією щодо створення багатополярного світу… На жаль, повний розрив зв’язків приводить дві держави-ізгої до порочного взаємовигідного союзу. Санкції проти Ірану будуть єдиним заходом, якого США можуть ужити, не вступаючи з ним у прямі контакти», — пише оборонний і політичний аналітик Самід Баша.