Роботи-вбивці. Як війна в Україні змінила роль дронів на фронті

Вплив безпілотників

За словами професора антропології Державного університету Сан-Хосе, причиною масового та ефективного використання дронів на війні стало те, що дедалі більше сучасних технологій виявляються доступними за дуже низькою ціною.

Це дозволяє інженерам-аматорам та різного роду ентузіастам переробляти цивільні квадрокоптери у повноцінні ударні дрони, які дуже точно атакують живу силу та техніку супротивника.

«Українська аеророзвідка потрапила до заголовків газет на початку війни, коли її безпілотники допомогли зупинити російську колону, яка прямувала до Києва. Військові використовували павукоподібні гексакоптери, октокоптери та інші дистанційно керовані пристрої. Ці гаджети зазвичай літають на малих висотах — менше 2,4 км — і на обмежених відстанях — менше 31 км. Російські винищувачі не призначені для запобігання атакам таких невеликих безпілотників», — пише Роберто Х. Гонсалес.

Окрему роль відіграли дрони-камікадзе: відповіддю на іранські «Шахеди» стали баражуючі боєприпаси Switchblade. У листопаді 2022-го Міноборони США також оголосило про пакет допомоги Україні на 400 млн доларів, який включатиме не менше 1100 дронів-камікадзе Phoenix Ghost.

Вартість цих дронів зазвичай у рази нижча, ніж вартість систем озброєння, які необхідні для боротьби з ними, включаючи авіаційні ракети, ракети ЗРК тощо.

«За останні 20 років дослідники помітили, що бойові дії дронів одночасно розтягують та стискають поле бою. Вони роблять це як фізично, і психологічно, збільшуючи географічну відстань між об'єктом і суб'єктом ведення вогню. Коли американські сили завдають ударів безпілотниками по Афганістану, Пакистану чи Ємену, атаки є таємними та точковими, більше схожими на форму полювання, ніж на авіаудари на військових об'єктах», — пояснює Гонсалес.

Незважаючи на масове використання різного роду безпілотників в Україні, США не поспішає передавати ЗСУ свої найбільш високотехнологічні дрони. Зокрема це стосується стратегічних БПЛА RQ-9 Reaper та RQ-4 Global Hawk, які оснащені турбовентиляторними двигунами Rolls-Royce, і вартість яких коливається в діапазоні від кількох десятків до кількох сотень мільйонів доларів.

Схожі тактико-технічні характеристики має сучасний китайський дрон Цайхун-5 (CASC CH-5). Днями повідомляли про можливі домовленості між Росією та Китаєм про постачання 100 ударних безпілотників компанією Xi’an Bingo Intelligent Aviation Technology.

У МЗС Китаю спростували цю інформацію та заявили, що Пекін застосовує «відповідальний підхід» до військового експорту та «не продає зброю до зон конфліктів».

Війна майбутнього

Вже сьогодні різні оборонні компанії розвивають нові системи на основі штучного інтелекту (ШІ), які дозволяють дистанційно керувати найпотужнішою зброєю, включаючи повноцінні винищувачі.

Наприклад, нещодавно учбово-тренувальний винищувач VISTA X-62A від Lockheed Martin, створений на базі F-16, успішно пройшов випробування під керуванням нейромережею.

ШІ керував винищувачем протягом 17 годин на базі ВПС США Едвардс у Каліфорнії. «VISTA дозволить нам паралельно розробляти й тестувати передові методи штучного інтелекту з новими конструкціями безпілотних транспортних засобів», — заявив доктор М. Крістофер Коттінг, директор з досліджень Школи льотчиків-випробувачів ВПС США.

Однак розробка подібних автоматичних систем супроводжується низкою проблем, включаючи морально-етичний бік питання.

Одним з найвідоміших випадків стала участь розробників Google у так званому Проекті Мейвен: фірмову ШІ-систему TensorFlow використовували для аналізу зображень з дрону в режимі реального часу. Технологія також могла автоматично визначати, де знаходяться живі та неживі об'єкти, щоб у перспективі відкривати вогонь по них.

У 2019 році президент і головний юрист корпорації Microsoft Бред Сміт заявив, що потрібно створити нову Женевську конвенцію, яка могла б обмежити розвиток автономних систем летальної зброї.

«Швидко розвиваються технології, які дозволяють оснастити летючі, морські або наземні безпілотники смертоносною зброєю — ракетами, бомбами або гарматами, — і при цьому запрограмувати їх на повну або часткову автономну роботу, зрештою поширяться на багато країн», — говорив Сміт.