Неземна продуктивність. Хто змагається в будівництві перших дата-центрів у космосі

У схожому напрямку рухаються й американські космогіганти, зокрема Google. У листопаді 2025 року дослідницька група компанії опублікувала результати проєкту Suncatcher (Ловець сонця). Як ми вже писали, його програма-максимум — вивести на орбіту сузір'їв супутники, оснащені тензорними процесорами та лазерними каналами зв’язку.

«Сонце є головним джерелом енергії в нашій Сонячній системі, яке випромінює більше енергії, ніж у 100 трильйонів разів перевищує загальне виробництво електроенергії людством, — ідеться в дослідженні. — На правильній орбіті сонячна панель може бути до 8 разів продуктивнішою, ніж на Землі, і виробляти енергію майже безперервно, зменшуючи потребу в батареях».

Згідно з аналізом Google, здійснити такі проєкти потроху стає все реальніше. Якщо вартість запуску вантажів до середини 2030-х років впаде нижче 200 доларів за кілограм, експлуатація орбітального кластера для машинного навчання зрівняється за ціною з рахунками за електрику для аналогічного наземного об'єкта.

У межах Suncatcher пропонуються групи супутників на сонячно-синхронній орбіті, що дозволяє їм постійно перебувати під сонячними променями. Апарати будуть з'єднані оптичними лінками з пропускною здатністю в десятки терабіт на секунду. Вже зараз лабораторні тести Google продемонстрували швидкість 800 Гбіт/с в одному напрямку (загалом 1,6 Тбіт/с) за допомогою однієї пари оптичних трансиверів.

А як же космічна радіація? Google врахувала і це, протестувавши свій чип Trillium v6e Cloud TPU під протонним випромінюванням. Результати показали, що критичних збоїв не виникає до накопиченої дози у 15 крад, а проблеми з пам’яттю починаються після 2 крад. Це майже втричі перевищує прогнозовану дозу опромінення, яку супутник отримає за п’ять років роботи на захищеній орбіті.

А ось компанія Axiom Space минулого місяця вже успішно вивела на низьку навколоземну орбіту перші два вузли орбітального центру обробки даних. Вони потрібні для обробки даних супутникового спостереження за Землею безпосередньо в космосі.

Як це працює? Space.com пише, що використання алгоритмів машинного навчання дозволяє фільтрувати та аналізувати знімки ще до того, як вони потраплять на Землю. Це суттєво зменшує затримки, оскільки відпадає потреба чекати на передачу сирих даних через наземні станції. А ще такий підхід захищає конфіденційну інформацію від перехоплення під час передачі.

«У нас є угоди з користувачами по всьому світу щодо розгортання початкових космічних хмарних сервісів, а не лише демонстрації можливостей», — казав генеральний директор Axiom Space Кам Гаффаріан ще торік. Паралельно Axiom розробляє масштабніший дата-центр для своєї майбутньої комерційної станції — запуск модулів заплановано на 2027 рік.

Тим часом об'єднати генерацію енергії та обчислення в одну архітектуру пропонує каліфорнійський стартап Aetherflux. У грудні 2025 року компанія анонсувала проєкт Galactic Brain (Галактичний мозок) — мережу сонячних супутників, що одночасно є вузлами ШІ-центрів.

Засновник компанії Байжу Бхатт підкреслив: «Гонитва за штучним загальним інтелектом — це, по суті, гонитва за обчислювальною потужністю, а отже, і за енергією».

Aetherflux стверджує, що постійне сонячне світло та вдосконалені системи охолодження знімають обмеження, з якими стикаються наземні дата-центри. Їхня концепція передбачає використання малих супутників, які передаватимуть енергію на Землю за допомогою інфрачервоних лазерів.

Демонстраційний запуск системи передачі енергії заплановано на 2026 рік, а перший вузол Galactic Brain має з’явитися на орбіті у першому кварталі 2027 року.

У космічну гонку включилася навіть SpaceX мільярдера Ілона Макса. Компанія розглядає модифікацію супутників Starlink для створення космічних дата-центрів. Крім того, Маск обговорював концепції заводів на Місяці, які могли б виробляти супутники та запускати їх у космос за допомогою електромагнітних рейок.

У грудні 2025 року підприємець також поділився в мережі X прогнозом щодо супутників з локалізованими обчислювальними потужностями ШІ, де результати передаються назад з низькою затримкою з сонячно-синхронної орбіти. «[Вони] стануть найдешевшим способом генерації бітових потоків ШІ менш ніж за 3 роки», — вважає Маск. Щоправда, фахівці, слова яких наводить Euronews, його оптимізму не поділяють.

«Коли мова заходить про Ілона Маска, я завжди думаю про те, щоб додати невидимий нуль після будь-якого з його прогнозів», — сказав Джермейн Гутьєррес, науковий співробітник Європейського інституту космічної політики (ESPI).

Як пише Euronews, фахівці не відкидають саму логіку перенесення обчислень у космос задля доступу до постійної сонячної енергії, проте вказують на технічні ризики. Оскільки у вакуумі немає повітря для відведення тепла, всю роботу мають виконувати радіатори, розміри яких швидко стають більшими за самі сервери. Космічна радіація обмежує термін служби електроніки п’ятьма роками, що вимагає постійної заміни обладнання. А сучасні орбітальні роботи ще не здатні самостійно обслуговувати складні модульні системи.

Європейські експерти також попереджають про можливу позаземну монополію США і конкретно SpaceX, якщо план Маска таки буде реалізований, навіть десятиліттями по тому. Адже за такого сценарію світові ланцюжки постачання програмного забезпечення залежатимуть від інфраструктури, яка контролюється однією американською екосистемою.

Хай хто виграє в гонці за космічні дата-центри, вже ясно одне: боротьба за контроль над майбутнім ШІ потроху виходить за межі земної атмосфери. І людство має всі шанси дізнатися ім'я переможця вже наступного року.