Власники котів донатять більше, ніж «собачники». Дослідження на $70 млрд розкрило несподівану правду

Суперечка, хто ж є кращим компаньйоном для людини — кішка чи собака, — стара як світ. Наукові дослідження давно показали, що ці уподобання проєктуються на особистісні риси власників: «собачники» часто вважаються більш товариськими та орієнтованими на спільноту, тоді як «котолюби» — інтровертнішими, але при цьому більш відкритими до нового. Проте, коли справа доходить до благодійності, стереотипи можуть не спрацювати.

Нещодавнє масштабне дослідження, опубліковане у журналі Anthrozoös, принесло несподівані результати: виявилося, що власники котів є більш щедрими благодійниками, ніж власники собак. Вони не лише донатять трохи більші суми, але й роблять це частіше та на ширший спектр причин.

Щоб дійти таких висновків, команда дослідників з Дартмутського коледжу (Dartmouth College) здійснила безпрецедентний аналіз даних. Вони вивчили майже 788 мільйонів транзакцій від приблизно 63 мільйонів донорів. Загальна сума цих пожертвувань, зроблених у період з 2013 по 2022 рік, сягнула майже $70 мільярдів. Аналізувалися лише пожертви у діапазоні від $20 до $100 000, а також їхня частота та демографічні показники донорів (вік, стать, дохід та освіта).

Для обробки цього колосального масиву інформації вчені використали модель машинного навчання CatBoost (від англ. categorical boosting).

Модель CatBoost чітко показала: власники котів пожертвували в середньому на $80 більше, ніж власники собак, і робили це з дещо вищою частотою. Хоча найвищу загальну суму пожертвували люди, які взагалі не мають тварин (переважно через більшу кількість таких донорів у вибірці), серед власників домашніх улюбленців лідерство міцно закріпилося за «котолюбами».

Як пояснити таку розбіжність? Попередні психологічні дослідження неодноразово демонстрували, що такий особистісний фактор, як «відкритість до нового досвіду», часто корелює з вищими рівнями благодійності. Оскільки саме власники котів частіше характеризуються цією рисою, вона може бути ключем до розуміння їхньої філантропії. Крім того, схильність до занепокоєння (що також іноді притаманна «котолюбам») може посилювати співчуття, мотивуючи до частіших пожертвувань на різноманітні причини.

«Моє дослідження демонструє, як наявність домашнього улюбленця відображає складні особистісні відмінності, навіть коли йдеться про філантропію», — прокоментував співавтор дослідження, соціолог Герберт Чанг. — «Це не величезні розбіжності, але вони значущі та відображають повсякденну інтуїцію щодо власників собак та котів».

Власники котів, яких роками стереотипно зображали як замкнутих і відсторонених, отримали ще одну можливість спростувати ці уявлення. Зрештою, ці дані можуть стати цінним інструментом не лише для соціологів, а й для маркетологів благодійних фондів, допомагаючи їм ефективніше націлювати свої кампанії на найбільш щедру аудиторію.