Без домішок викопного пального. У США розробили паливо для літаків із харчових відходів

Команда з Університету Іллінойсу в Урбана-Шампейн використала термохімічний метод. Спочатку харчові відходи перетворюють на біонафту за допомогою процесу, який називається гідротермальна зрідженість (HTL). Він повторює природний процес утворення нафти в надрах Землі — використовуються висока температура і тиск, щоб перетворити вологі органічні відходи на густу олію.

Після цього отриману біонафту очищують у два етапи:

• прибирають прості домішки — вологу, золу та сіль

• застосовують каталізатор для видалення азоту, кисню та сірки, залишаючи лише вуглеводні, тобто основу реактивного пального

У роботі найефективнішим каталізатором став кобальт-молібден. Також дослідники підбирали оптимальні умови — температуру, кількість водню та час обробки — щоб отримати паливо потрібної якості.

«HTL фактично імітує природне утворення сирої нафти в Землі. Він використовує високу температуру і тиск для перетворення сирої біомаси у біонафту. Мета — покращити біонафту для отримання транспортного пального, яке можна одразу використовувати в існуючій енергетичній інфраструктурі», — пояснила провідна авторка дослідження Сабріна Саммерс.

Отримане паливо пройшло жорсткі тести Американського товариства з випробувань і матеріалів (ASTM) та Федерального авіаційного управління США (FAA). Воно відповідало вимогам до звичайного реактивного пального та пройшло попередні випробування без будь-яких добавок чи змішування з викопним пальним.

Дослідники наголошують, що технологія може допомогти у двох глобальних викликах — скороченні харчових відходів і зменшенні викидів від авіації. За даними науковців, щороку у світі викидається понад 30% усіх харчових продуктів, і під час їх розкладання утворюються парникові гази.

«Щоб досягти декарбонізації авіапального, нам потрібні різні джерела сировини, і сільське господарство відіграватиме ключову роль», — зазначив керівник дослідження Юаньхуей Чжан.

Ця технологія працює не лише з харчовими відходами — її також можна застосувати до стічних шламів, водоростей, гною та сільськогосподарських залишків. Дослідники вважають, що методику можна масштабувати для промислового виробництва. Крім того, її потенційно можна використовувати для створення матеріалів, які замінять пластик на основі нафти.