Найкраща гра року? Забудьте Відьмак 3 і Skyrim — детальний огляд феноменальної Baldur’s Gate 3

Рятівник, лиходій чи просто шукач пригод

Подорож починається на кораблі пожирачів розуму, також відомих як іллітіди. Ці істоти викрадають представників інших рас й імплантують їм личинки для трансформації в подібних на себе. Головному герою не пощастило опинитися серед таких бідолах. З хробаком у мозку протагоніст був приречений перетворитися на подобу антропоморфного кальмара, але все сталося інакше.

Наутилоїд, корабель пожирачів розуму, атакували гіт'янки — раса запеклих ворогів іллітидів. Під час битви головний герой разом із кількома іншими зараженими зуміли вирватися з полону. Об'єднавшись, вони мають зрозуміти, як витягти личинки зі свого мозку, доки не почався незворотній процес трансформації.

Зав’язка дає гравцеві зрозумілу й близьку мотивацію: знайти спосіб вижити. Після вступу може здатися, що весь сюжет розвиватиметься в цій площині, але все набагато, набагато складніше. Історія починає швидко набирати обертів. Користувачі зрозуміють, що викрадення розумних істот іллітидами та використання паразитів — лише частина глобальної змови. І вона настільки масштабна, що на старті просто неможливо уявити, наскільки витіюватий, складний і багатошаровий шлях належить пройти в Baldur’s Gate 3.

У сюжеті сплітаються міжрасова і міжкласова боротьба, спроби встановити контроль над світом, політичні інтриги, підкилимні ігри окремих кланів, організацій та впливових особистостей, зради, пошук порятунку й навіть божественне втручання. І це тільки верхні шари оповіді. Між рядків розробники порушують багато важливих тем, які перетинаються з реальним світом. Соціальна сегрегація, збереження природи, жертви внаслідок війни та захоплення влади прекрасно зчитуються в історії Baldur’s Gate 3. Гра пропонує поміркувати над складною проблематикою, постійно підкидаючи вагомі приводи.

При цьому Larian не забула про особисті, драматичні моменти. Персонажі — несуча стіна будь-якої якісної RPG, і в Baldur’s Gate 3 вони неймовірні. Сценаристи вклали всю свою майстерність у опрацювання героїв, які хоч якось фігурують у сюжеті. У них є яскраві характери, погляди на світ і конкретні ситуації, а також мотивація відповідно до внутрішніх амбіцій і принципів. Спостерігати за поведінкою та рішеннями персонажів — це неймовірне задоволення, яке здатні подарувати тільки найкращі RPG в історії.

У Baldur’s Gate 3 просто немає плоских і нудних особистостей. За кожним героєм стоїть комплексна передісторія і зрозумілий набір цілей. Разом вони приводять персонажів у конкретний момент оповіді. На цьому тлі особливо вирізняються соратники протагоніста і головні лиходії. Чи то моторошна Орін Червона, чи то харизматичний Астаріон, чи то ідеалістичний Вілл, чи то сувора Джахейра — всі вони різні, але по-своєму привабливі та цікаві. Таких союзників і антагоністів хочеться бачити в кожній пригоді.

Чималу роль у опрацюванні персонажів відіграли діалоги. Вони водночас об'ємні та лаконічні, адже не містять нічого зайвого. Усі персонажі говорять відповідно до свого статусу, характеру та ставлення до головного героя. І це змушує додатково повірити в особистостей на екрані та сказані ними рядки. А ще діалоги завжди дають змогу дізнатися додаткову інформацію та повести себе, відповідно до обраної рольової моделі.

Варіативність у Baldur’s Gate 3 аж ніяк не порожнє слово. Весь сюжет відчувається, як цілісний клубок з різнокольорових ниток, у центрі якого розмістився головний герой. Саме гравець своїми рішеннями рухає історію, впливає на долі людей і цілих організацій, заводить друзів і ворогів, влаштовує геноцид або намагається зберегти життя кожної істоти. Роль такої рушійної сили викликала в мене давно забуте почуття азарту з дитинства, коли хочеться спробувати щось витворити і подивитися на результат.

Сюжет Baldur’s Gate 3 дає таку можливість. Візьмемо хоча б ланцюжок завдань з гаєм друїдів на стартовій локації. Його можна пройти як мінімум чотирма способами. І я не виключаю, що міг легко пропустити якісь варіанти. А тепер екстраполюйте такий підхід на весь сюжет і отримаєте колосальну варіативність. Будь-яке з рішень рівною мірою важливе і має право на життя. Розробники ніяк не підштовхують до певної моделі поведінки. Larian, ніби каже: «Усе вирішують гравці, вони ж будуть розгрібати наслідки». І це ключова теза для сюжету. Авторам вдалося напрочуд точно змалювати відповідальність кожного вибору, не примушуючи взагалі ні до чого.

Такий підхід заслуговує на максимальну повагу, як і вся оповідь в Baldur’s Gate 3. Особисто я після фіналу відразу почав нове проходження, адже дуже хочеться дізнатися, а як ще можна було вирішити ту чи іншу проблему і вчинити в конкретній ситуації. Я ще як мінімум не розібрався, до чого призведе угода з дияволом, і чи всіх романтичних партнерів мені вдалося охмурити.

Сам собі господар

Варіативність розхвалили, але як вона забезпечується у величезному каркасі під назвою Baldur’s Gate 3? Щоб відповісти на це запитання, потрібно пірнути в рольову складову гри. Проєкт дуже дбайливо втілив у віртуальному просторі п’яту редакцію правил Dungeons & Dragons. А раз так, то в кожного персонажа є набір навичок і вмінь. Перші — це сила, спритність, витривалість, інтелект, мудрість і харизма. Других налічується майже два десятки, включно з акробатикою, розслідуваннями, спритністю рук та іншим. Перераховувати все немає особливого сенсу.

Однак важливо запам’ятати, що кожній навичці відповідають певні вміння. Останні використовуються в перевірках, яких у Baldur’s Gate 3 тисячі. Точної кількості я не дізнавався, але такий масштаб легко уявити з урахуванням розмірів і тонкощів побудови гри. Однак поки що мова тільки про діалоги. У розмовах завжди багато реплік, і частина з них передбачають перевірки вмінь. Найчастіше вони потрібні, щоб переконати співрозмовника у своїй правоті, схилити на бік головного героя, вивідати інформацію, обхитрити тощо. По суті, це інструмент просування сюжету в обраний бік.

Усі перевірки відбуваються за допомогою двадцятигранного кубика d20, який безпосередньо перекочував з D&D. Біля репліки завжди вказано пов’язане з нею вміння. Воно і буде лежати в основі випробування. Після вибору варіанта діалогу вмикається кубик, і на екрані демонструється, яке значення потрібно викинути для проходження перевірки. Далі залишається кинути віртуальну кістку та побачити результат. Навички ж, залежно від показника, можуть дати надбавку або штраф до підсумкового результату. Наприклад, мій слідопит був спритним і харизматичним, але не надто розумним. Усі перевірки на інтелект я намагався уникати, оскільки від числа на кубику віднімалася одиниця.

Побачити штрафи й бонуси від навичок можна заздалегідь, навівшись на репліку. А ось показник, необхідний для проходження перевірки, розкривається тільки в меню кидка. У цей момент змінити вибір у діалозі вже не вдасться. Такий крок гарантує, що користувачі не стануть переглядати всі потенційні перевірки і вибирати найпростішу для свого персонажа.

Бонуси до кидка можна отримувати й завдяки предметам екіпіровки або спеціальним заклинанням. А ще важливо зазначити, що кидати кубик буде персонаж, яким гравець керує в момент початку діалогу. У Baldur’s Gate 3 доступне вільне перемикання між усіма соратниками. Однак наперед дізнатися, хто виявиться найкориснішим у наступній розмові, неможливо. Доведеться довіряти інтуїції.

На систему кидків накладається ще кілька модифікаторів. В окремих ситуаціях користувачі отримають переваги та перешкоди. Обидва варіанти передбачають використання двох кубиків, але в першому випадку вибирається більше значення, а в другому — менше. Критичні показники успіху та невдачі — 20 та 1 відповідно. Вони означають, що перевірка гарантовано пройдена або провалена, незалежно від модифікаторів. Перекидати кубики можна за наявності натхнення. Персонажі отримують їх після квестів, якщо дуже задоволені результатом, або за спеціальні дії. Наприклад, войовничій Лазель вельми сподобається, якщо за один раунд у бою вбити 4 або 5 супротивників.

Комусь кидки кубика можуть здатися нудними, адже щоразу відкривається окреме меню і переривається діалог. Але в Baldur’s Gate 3 система виглядає, як влита. Це прекрасний спосіб викликати додатковий азарт у користувачів й мотивувати їх думати над вибором варіантів діалогу. А ще завжди приємно спостерігати за тим, як часом провал та успіх призводять до дуже несподіваних результатів.

Однак перевірки навичок у Baldur’s Gate 3 становлять тільки перший рольовий пласт. Другий та набагато більший — це прокачування. Перед початком проходження потрібно створити персонажа або вибрати із заготовлених супутників головного героя. Останній варіант розробники не рекомендували під час першого знайомства з грою. Редактор у проєкті виявився ополонкою, в яку я провалився на півтори години. Чому? Давайте рахувати! 11 рас, у кожної з яких по 2−3 підраси, 12 класів, і в більшості є по 2−3 підкласи, 11 варіантів походження та сотні налаштувань зовнішності. У цьому розмаїтті неможливо не загубитися.

А вибір треба робити вдумливо, щоб розуміти, як далі розвивати персонажа. Раси та походження дають певні пасивні й активні бонуси, а клас і підклас взагалі визначають геймплей. Я ось узяв слідопита з акцентом на розслідування та виклик звіра. Але я відразу знав, що хочу під час першого проходження грати лучником-трикстером. А загалом простір для експериментів у редакторі Baldur’s Gate 3 просто колосальний. Головне, не лінуватися читати про всі особливості рас, класів і підкласів.

Подальше прокачування теж реалізовано чудово. У Baldur’s Gate 3 персонажі можуть досягти лише 12 рівня. Підвищення кожного з них — це справжня подія та важливий етап у розвитку. А все тому, що в грі немає банального підвищення характеристик, як у більшості проєктів. Кожен рівень дає змогу знайти нові можливості для свого персонажа — змінити або вивчити заклинання та вибрати певні особливості з пасивними ефектами. Причому останні — це далеко не завжди звичайні надбавки до опорів або нанесення критичної шкоди за конкретних умов.

У кожного класу є унікальні варіанти розвитку. Наприклад, чаклуни вільні отримати можливість викликати спеціальну пактову зброю з відповідним набором атак. Це відразу відкриває величезний простір для жонглювання тактиками. І таких ось класових особливостей у Baldur’s Gate 3 купа. Можна написати цілу хвалебну оду старанням розробників, які реалізували колосальне розмаїття та простір для рольового відіграшу. Проєкт пропонує справжню варіативність у ключових аспектах, а краще охарактеризувати RPG просто неможливо. Слово «унікальний» мало для Larian величезне значення, й студія зробили все, щоб воно точно описувало як шлях, так і персонажа гравця. Це відчувається вже в перші години проходження.

Шахи на новий лад

Варіативність у прокачуванні натякає на величезну кількість можливостей у бойовій системі. І це правда, ось тільки слово «величезна» занадто применшує різноманітність боїв. Тут краще використовувати «нескінченна» або «неймовірна». Для тих, хто сумнівається, пояснюю детально.

Битви в Baldur’s Gate 3 виконано в покроковому режимі. Параметр ініціативи у персонажів визначає їхню чергу в загальному списку. За один раунд кожен герой здатний пройти певну дистанцію, здійснити основну й другорядну дію. Поки звучить просто, але краще відразу готуйтеся до вибуху мозку.

Крім типу, всі бойові можливості розділені на категорії. Стандартні — це біг для збільшення дистанції пересування в рамках раунду, стрибок, метання, взаємодія зброї з оточенням, поштовх та інше. Описані дії вже відкривають простір для дуже нетипових для більшості ігор маневрів. Можна всунути стрілу у вогонь, підпалити її й збільшити шкоду, відправити ворога на дно найближчої ущелини, кинути в супротивника алхімічну суміш, рідину з олією, череп, лопату або старий черевик. Кидати можна будь-що — навіть одних суперників в інших, якщо сили вистачає.

На цьому етапі добре проглядається системність в ігровому процесі Baldur’s Gate 3, але це ще дрібниця. Взаємодій у боях набагато, набагато більше. Усі магічні стихії пов’язані між собою, що відкриває сотні способів для отримання додаткових переваг. Калюжа з олією легко підпалюється, вогонь гаситься водою, яка, своєю чергою, перетворюється на провідник електрики або заморожується, а ще вона здатна змити кислоту. Ланцюжок прикладів можна продовжувати довго, адже ще є взаємодії з оточенням.

На локаціях розкидано бочки з різними рідинами, є рослини з вибуховими та іншими ефектами, отруйні гази, всілякі механізми, пастки та багато іншого. Якщо правильно планувати свої дії, то світ Baldur’s Gate 3 перетвориться на вірного союзника. І це без урахування особливостей рельєфу, які теж дають переваги. Лучникам завжди зручніше атакувати з висоти, а кам’яні колони в печері дозволять сховатися від настирливого мага. Розробники дійсно постаралися зробити максимально різноманітне оточення, що дуже позитивно позначилося на сприйнятті битв.

Однак повертаємося до можливостей персонажів. Слідом за стандартними діями йдуть здібності, які дає екіпірування. Найчастіше це ріжучі, колючі та рубаючі атаки, що залежать від типу зброї. Як ви вже здогадалися, таких понад десяток — мечі, сокири, тризуби, глефи, списи, алебарди, кинджали, луки, арбалети тощо. Загалом під екіпіровку відведено 15 комірок. По дві під зброю ближнього й дальнього бою, а решта — це броня та прикраси.

Важливо зазначити, що спорядження працює за аналогією з прокачуванням. Воно відкриває додаткові заклинання, які стають доступні в бою, та має унікальні пасивні ефекти. Надбавки до вмінь екіпірування теж включає, але не більше, ніж +2. Тому орієнтуватися потрібно саме на здібності. Наприклад, у мого персонажа були чоботи, які електризували воду. Він нерідко страждав через своє взуття, але це невелика плата за можливість додатково завдати шкоди групі ворогів. Спорядження загалом слугує додатковим інструментом, який збагачує бої, а не банальним способом підкрутити цифри характеристик персонажів.

В окрему категорію другорядних дій винесено предмети. Як уже говорилося вище, частину з них можна метати у ворогів. Сюди належать і стріли з різними ефектами, які застосовуються у зв’язці з луками. А ще до числа предметів входять зілля та елексири. Вони дають змогу лікуватися, знімати негативні ефекти й отримувати всілякі приємні бонуси. Найпростіший приклад — зменшення шкоди від падіння або можливість літати над полем битви. Алхімія — це мікровсесвіт у рамках Baldur’s Gate 3. Дванадцять категорій, частина з яких присвячена створенню складніших елементів, і сотні рецептів на вибір користувачів. Знаходити останні можна в книгах, а окремі відкриваються під час збору ресурсів на локаціях.

Вишенькою на цій вершковій масі стала магія, що включає понад 600 заклинань. Придумайте будь-який потенційний ефект, який можна накласти на ворога в RPG, і він точно є в Baldur’s Gate 3. Параліч, сліпота, кровотеча, отруєння, уповільнення, знерухомлення, німота, зменшення точності та ще десятки різних статусів активуються під час бою. Є й цікавіші варіанти, включно з нестримним сміхом і зменшенням розмірів.

Часом накладення ефекту — це основна мета заклинання. А іноді він йде на додаток до завданої шкоди. У способах застосування магії є свої нюанси. Наприклад, потрібно враховувати дистанцію активації й кидки кубика. Так-так, повертаємося до наших перевірок. Вони діють і в битвах, адже шкода й активація пасивного ефекту залежать від прихованого значення кубика, яке випадковим чином випало в системі. Кидки на екран не виводяться, щоб не відривати гравців від процесу. Користувачі лише бачать повідомлення про успіх або провал.

При цьому ціль атаки теж проходить перевірку на опір пасивному ефекту, яким володіє заклинання. У разі позитивного результату вдається уникнути всяких паралічів і зниження точності. Остання важлива, адже безпосередньо впливає на шанс попадання. Промахи в Baldur’s Gate 3 — звичайна справа. Це частина гри, яка змушує пристосовуватися до ситуації на полі бою. У будь-якому бою завжди є десяток способів вирвати перемогу — потрібно лише подумати над правильною комбінацією ударів, заклинань, зіль та елементів оточення. Такий підхід разом із величезною варіативністю ворогів робить битви дійсно несхожими одна на одну.

Як і у випадку з сюжетом, слово «унікальні» тут не для краси. Я особисто перемагав у ситуаціях, коли був захоплений зненацька і починав хід із двома героями при смерті. А іноді вдавалося обхитрити два десятки супротивників. Потрібно лише подумати, й рішення обов’язково знайдеться. Нерідко банка олії та калюжа з льоду творили справжні дива. І це винятковий кайф, коли за допомогою кмітливості вдається викрутитися з важкої бойової ситуації. Завдяки десяткам інструментів і простору для креативності бої в Baldur’s Gate 3 взагалі не набридають. Щоразу хочеться дізнатися, який виклик кине он той ворог, і наскільки складною виявиться перемога.

Хочу тут жити

Тонна тексту вище дала зрозуміти, що в Baldur’s Gate 3 реалізовано безліч можливостей. Але знаєте, це далеко не все, адже частина шарму гри розкривається під час дослідження світу. Він поділений на локації різної величини, зшиті завантаженнями. Дизайн оточення чудовий. У кожному доступному регіоні є свої унікальні особливості та місця, які надовго відкладаються в голові. Ліси, прокляті землі, спустошені поселення, табори, фортеці, вежі магів — все це дуже цікаво вивчати.

А сама Брама Балдура претендує на титул найепічнішого і наймасштабнішого міста з усіх, які з’являлися в іграх. Безліч унікальних будівель з характерною архітектурою привертають увагу. Постійно хочеться звернути за ріг і подивитися, що там знаходиться. І результат зазвичай не розчаровує.

Крім зовнішнього розмаїття й архітектурних красот, світ у Baldur’s Gate 3 радує наповненням. Тут всюди зустрічаються завдання, які дуже акуратно й природно вплетено в загальний антураж. Ось ідеш собі галявиною й бачиш, як сваряться два брати зі старенькою. Вступаєш у діалог і можеш вибрати собі сторону. Якщо не схибити з перевірками, то звичайна розмова призведе до дуже масштабного квесту — із загадками, різними шляхами розв’язання завдань, захоплюючою історією і сірою мораллю.

І так можна описати переважну більшість квестів. Місії відчуваються, як окремі пригоди, які переплітаються з основним сюжетом і чудово доповнюють загальний контекст. Кожне доручення хочеться виконати, адже воно точно викличе яскраві емоції та стане незабутньою частинкою проходження Baldur’s Gate 3. А ще попутно вдається дізнатися більше інформації про всесвіт і набити свій інвентар різним добром. Сюди зазвичай відносяться зілля, екіпірування, метальні предмети, сувої із заклинаннями та провіант. Останній потрібен для відновлення в таборі, який група розгортає прямо на локації.

Це безпечне місце, де можна поспілкуватися з соратниками й відпочити для регенерації здоров’я та перезарядки заклинань. А ще тут часто демонструються кінематографічні сюжетні сцени. Такі епізоди додатково рухають історію вперед, показують конфлікти між персонажами та закладають нові пласти інтриги. Чого тільки варта перша поява Стража. Зацікавилися? Отож бо, але про цього незнайомця краще дізнатися самостійно.

Крім великих додаткових квестів, є й маленькі події. Наприклад, можна підійти до барда й допомогти йому з вибором слів пісні або змусити гоблінів спустити гнома, прив’язаного до млина. Це навіть не хочеться називати активностями — краще підійде словосполучення «частина навколишнього світу». Усе на локаціях виглядає як цілісна система, в якій гравцеві пропонують копатися і розбиратися. Розробники ніколи не змушують виконувати якісь квести або займатися прискіпливим дослідженням. Таке бажання виникає мимоволі завдяки реалізації та наповненню світу.

А за допитливість гра обов’язково винагородить. Ось ідеш Підзем'ям, вступаєш у сутичку з дроу, вбиваєш їх, обшукуєш тіла і бачиш осколок пам’яті. Береш його в інвентар, взаємодієш з предметом, проходиш дві перевірки, й вуаля — з’являється завдання на пошук секретної кузні. Якщо хоч один етап пропустити, квест так і не з’явиться в списку.

І таких секретів, які приводять до нових і нових пригод у Baldur’s Gate 3 дуже багато. Уже за це гру можна полюбити, адже вона вважає свою аудиторію розумною, пропонує складні загадки, захований контент і дарує відчуття задоволення, коли вдається розв’язати чергову головоломку або потрапити на таємну локацію. А в процесі виконання кожного доручення та дослідження локацій дивуєшся колосальній інтерактивності оточення.

Наявність скринь, усіляких бочок із предметами, стелажів із книжками на десятки годин чтива — це загалом властиво RPG. Але ще є пастки, нори й ущелини, куди можна проникнути, зменшившись у розмірах, усілякі магічні турелі, зариті скарби тощо. Такий рівень взаємодії з оточенням зустрічається вкрай рідко, що можна назвати черговою перевагою Baldur’s Gate 3. Скільки там їх уже накопичилося? Мільйон, не інакше.

Залишається тільки милуватися

Технічно Baldur’s Gate 3 відполірована дуже добре, як для гри таких масштабів. Хоча неприємні баги все-таки траплялися. Двічі зникала панель управління персонажем у бою, через що не виходило завершити хід. Після цього доводилося відкочуватися до попереднього збереження. Місцями спостерігалися рідкісні візуальні артефакти та падіння кадрової частоти. Проблеми неприємні, але взагалі не критичні. З урахуванням розмірів гри було зрозуміло, що без помилок не обійтися. Патчі Larian випускає справно, але навіть зараз проходити Baldur’s Gate 3 вельми приємно.

Це можна назвати прямо феноменом в індустрії, яка у 2023 році «радує» підробками в дусі порту The Last of Us Part I на ПК. Зіставлення справедливе як ніколи, адже графічно гра Larian виглядає прекрасно. М’яке освітлення, вкрай висока деталізація, реалістична рослинність, до дрібниць опрацьовані моделі персонажів, фізично коректні тіні — все це робить картинку соковитою, красивою і натуральною. А які тут заставки на рушії, а ще ж є бойові анімації з ефектами крові — просто диво.

Дивитися на візуальне багатство Baldur’s Gate 3 належить під музику Борислава Славова. І тут можна лише сказати, що майстер перевершив себе. У серії Divinity він уже радував шедеврами, а тут виклався на 500%. Треки тонко підкреслюють ігровий настрій, задають атмосферу й при цьому ніколи не вибиваються з тону Dungeons & Dragons. А що найдивовижніше, у відриві від проєкту вони анітрохи не втрачають своєї пишноти.

Окремо стоїть українська локалізація Baldur’s Gate 3. Було дуже приємно побачити рідну мову в такому великому й важливому проекті. Перекладачам — хвала і подяка за виконану працю. Локалізувати 2 мільйони слів — це робота багатьох місяців. Чіплятися тут до помилок і машинної інтерпретації фраз немає сенсу. Тим паче робота триває, і правки вносяться. Але я взагалі не зрозумів бажання адаптувати термінологію Dungeons & Dragons із застосуванням дуже дивних викрутасів, діалектизмів та архаїзмів. Це звучить дуже неприродно і викликає різке відторгнення. Фраза «я автор, я так бачу» не пройде. Якщо «Шлякбитраф» посилається на професійних лінгвістів у своєму штаті, то нехай звернеться ще й до звичайної логіки.

Адаптувати термінологію можна, але потрібно мати чіткі межі й думати, як до тих чи інших рішень поставляться гравці. Адже вони, як у випадку з Baldur’s Gate 3, здатні почати масово перемикатися на англійську. У мене теж таке бажання виникало. І навіщо тоді взагалі потрібен переклад? Для кого він створювався? А найстрашніше, що так можуть подумати й розробники? Ось Larian додала українську мову, витративши на це додаткові кошти. У результаті стався неприємний і вже точно нікому не потрібний скандал. Дуже сподіваюся, що це стане уроком для ШБТ, адже вони круті перекладачі та фанати своєї справи.

Гра року

Чи ідеальна гра Baldur’s Gate 3? Ні, звісно. У ній є свої недоліки. Місцями відчувається, що баланс збоїть, і потрібні правки. Окремі класи виглядають явно потужнішими за інші і здатні спростити проходження, особливо за умови правильної збірки. Менеджмент інвентарю муторний — часто доводиться розподіляти предмети між групою і відправляти бандеролі в табір. Це довго й нудно. Оточення часом настільки рясно усипане мотлохом, що виокремити корисні предмети неможливо. Скрадання не завжди дає змогу уникнути небажаних бійок. А завантаження тривають надто довго.

Ось тільки всі перераховані вище мінуси не мають жодного значення. Вони тануть на тлі колосального задоволення, яке дарує Baldur’s Gate 3. Гра виявилася продуктом ручної вичинки і неймовірної любові розробників до свого дітища. Вона має такий рівень глибини, що більшість проєктів здаються сущим дріб'язком. І в усьому цьому немає нічого зайвого — кожен елемент відточений до блиску і працює, як важлива частина загальної структури.