Нове дослідження Арктики показало реальні темпи глобального потепління. Насправді все ще гірше, ніж нам здавалося

Не кращою є ситуація і на Північному полюсі: досі вважалося, що за останні півстоліття середньорічна температура в Арктиці зросла на 3,1 °C (у порівнянні з 1 °C для планети в цілому). Крім того, сибірська тундра обростає лісом, а тепло, що поглинається деревами, призведе до прискорення танення льодовиків в Арктиці. Це, своєю чергою, оголює темні води, які поглинають більше сонячної енергії, що прискорює процес глобального потепління ще більше.

Крім того, мікроорганізми проникають до недоступних раніше рештків рослин і тварин у мерзлоті, що тане, і розкладають їх, виділяючи в атмосферу вуглекислий газ і метан. Небезпека в тому, що у глибинах вічної мерзлоти знаходяться мільярди тонн вуглекислого газу та метану — ці парникові гази також прискорюють процес глобального потепління.

Цей ефект називається арктичним посиленням, і він непокоїть кліматологів дедалі більше, адже у нас залишилися не так багато можливостей захиститися від наслідків цих процесів.

Якщо вони взагалі лишилися.

Нове дослідження, проведене групою американських вчених під керівництвом Петра Чілека з Лос-Аламоської національної лабораторії, показало, що насправді Арктика нагрівається ще швидше, ніж передбачалося. Виявилось, що останні кілька десятиліть нагрівання регіону посилюється «ривками» — перший був у 1985 році, а другий — приблизно в 2000-му.

Досі вважалося, що Арктика нагрівається в 2−3 рази швидше за інші континенти. Однак після 2000 року цей розрив збільшився — тепер він становить 4,5 раза.

Що саме викликало подібні ривки — поки що невідомо, і це тема для наступних досліджень. Чілек вважає, що перший ривок був спровокований збільшенням концентрації вуглекислого газу в атмосфері; до другого могли призвести зміни океанських течій чи південні вітри зі штормами.

Вочевидь одне — ці ривки будуть не останніми, якщо ми нічого не змінимо. Морський лід має високе альбедо — здатність відбивати сонячне випромінювання. Проте вода, прихована під кригою має нижче альбедо. Тобто танення льодовиків призводить до того, що Арктика поглинатиме дедалі більше сонячної енергії, що, своєю чергою, призведе до ще більшого танення. Таке собі кліматичне безперервне коло.

Крім того, випаровування води призводить до того, що над Арктикою формуються хмари. Звісно, вони можуть бути щитом від сонячних променів, проте водночас вони збирають сонячну енергію. Низькорівневі хмари тримаються всю зиму, через що навіть повна відсутність Сонця не означає достатнього зниження температури, щоб льодовики могли відновитися після спекотної пори року.

Таким же обігрівачем є і Північний льодовитий океан, пояснює кліматолог Лілі Хан, яка вивчає механізми арктичного посилення у Вашингтонському університеті. «Найсильніше потепління в Арктиці відбувається взимку, що, можливо, дивує людей», — каже вона. Влітку тепло накопичується у водах океану, а взимку воно виходить з нього, викликаючи ефект, схожий на обігрівач, що вимкнувся, який навіть без мережі продовжує гріти.

Все це призводить до того, що прогнозувати, що буде з кліматом Арктики далі практично неможливо. Майже всі попередні дослідження ґрунтувалися на застарілих даних і не враховували, що ситуація на Північному полюсі настільки кепська. Фактично Арктика є таким собі регіоном судного дня, і крах цієї кліматичної системи призведе до великих кліматичних проблем на всій Землі — починаючи від ще більших температур і закінчуючи значним підвищенням рівня моря.