Хто такі цифрові кочівники і як вони живуть

23 квітня 2020, 22:00

За спостереженнями дослідників з MSA Search, Buffer і MBO partners, феномен цифрового кочування набирає популярність. Заробляти в режимі «дім-офіс», щоб спустити гроші на Балі, поколінню Y вже не цікаво. Відсутність сенсу працювати заради відкладеного життя породжує нові форми зайнятості.

На відміну від мартіновських дотракійців — цифрові кочівники ери діджитал не мають жодних обмежень. Ніякого солоного моря, що не перепливе жоден кінь. Діджитал номади не прив’язані до сідел, адже портативний лептоп чи планшет і навички тайм-менеджменту — все, що потрібно для роботи та втілення мрій.

Відео дня

Морські простори також не перепона — модем переносить вмить у будь-яку точку земної кулі. Трохи трафіку для додатку Google Earth — і от, ви вже можете уявити себе перехожим Пікаділлі чи мандрівником ісландськими фіордами. Але цифрові дотракійці не уявляють свою присутність, вони там безпосередньо.

Будапешт, Бангкок, Тайбей, Чіанг Май та Лісабон входять до топ-5 місць, які цифрові кочівники тимчасово обирають своєю домівкою. Вибір місць — логічний, адже прожитковий мінімум коливається до $1500 на місяць.

Ніщо не заважає жити у місцях із низьким рівнем витрат та обслуговувати західні ринки із вищою оплатою праці. Це прибутково і дозволяє тримати бюджет на плаву.

Тренд на цифрове кочівництво визнають на державному рівні. Адже перебування дотракійців у межах країни є інвестицією в економіку. Вони орендують житло та коворкінги, відвідують кінотеатри та бари, беруть на прокат велосипеди та електросамокати. Від цього виграють і країни, адже їхня скарбниця отримує прибутки у вигляді податків, що сплачують усі ці хаби та ресторани.

Але є держави, які пішли далі та запропонували цифровим дотракійцям таке собі «роздвоєння бізнес-особистості».

До прикладу, Естонія, де у 2014 році запровадили програму електронного резидентства e-Residency. Вона дозволяє іноземцям зареєструвати та вести бізнес на рівні з естонцями, але повністю онлайн.

Тобто цифрове «Я» завжди у Естонії та дозволяє легко взаємодіяти з європейськими замовниками, а фізичне «Я» купається в Індійському океані чи смакує шніцель в Австрії. Така програма уже залучила понад 68 тисяч цифрових любителів свободи та підприємства з усього світу.

Окрім цього, на початку року уряд Естонії анонсував запровадження спеціальних віз для діджитал-номадів — Digital Nomad Visa. Вона дозволить співпрацювати з естонськими замовниками та жити в країні в межах дії їхніх спільних проєктів.

Хто перший?

Першими номадами були програмісти, які полишали холодний клімат для перезимівлі у теплих країнах. IT-спеціалісти отримували достатні надходження за віддалену роботу, щоб ні в чому собі не відмовляти під час релокації. Поступово тренд на зимову міграцію переріс в окремий рух. Його представники надали перевагу «кочівництву» по світу замість осілого способу життя.

Портрет «дотракійця ери діджитал».

У 1997 році видали книгу «Цифровий кочівник». Автори передбачили світ, у якому через розповсюдження цифрових технологій виникають специфічні форми зайнятості. Перша — кочівництво, інша — осілий спосіб життя. В ній зробили припущення, що світ повертається до часу неолітичної революції, яка змінила кочівників на поселенців. Та чи таким привабливим буде цей світ?

Чим швидше розвиваються технології, тим більше цифрових кочівників з’являється. За програмістами потягнулися представники креативних професій: дизайнери, фотографи, копірайтери, інтернет-маркетологи, консультанти, керівники проєктів. Список можна продовжувати нескінченно.

З кожним роком з’являється все більше професій, які дозволяють працювати віддалено. Багато компаній переходять на віддалені офіси, щоб знизити витрати на оренду приміщення. Але не всі цифрові кочівники самозайняті чи залучені до проєктної роботи. Серед них є й штатні співробітники, які працюють віддалено.

Світ стає цифровим через технічний прогрес, який спрощує життя і звільняє місце для чогось важливого. Цифровими стають документи, державні послуги чи робочі задачі, коли комунікація може обмежитись листуванням. Світ, де фізична присутність — не потреба для отримання послуги, а дійсність. Якісь країни більш просунуті, якісь лише на шляху до діджиталізації.

Позаяк ID-картка, як посвідчення особи діє у більшості країн світу від Киргизстану до Малайзії. В одних країнах вона є лише посвідченням особи, в інших — дає доступ до відкриття банківських рахунків, ведення бізнесу за спрощеною системою виплат податків чи повного переліку державних послуг: від лікаря до влаштування дитини в садок.

А чому вони не туристи?

Цифрові кочівники — технічно підковані молоді люди із палким бажанням побачити світ. Жага до подорожей надихає їх на незвичний спосіб життя. Можна подумати, що це нове покоління туристів. Але це не так. Цифрові дотракійці та туристи — річ не нова. Але різниця принципово особлива.

Головна відмінність цифрових кочівників і туристів — схильність перших повільно подорожувати. З одного боку, цифрові номади працюють за звичайним офісним графіком, з іншого — не обмежені в часі для знайомства з місцевістю.

Тому їм не потрібно мчати галопом по всіх визначних пам’ятках нового міста або країни, щоб оглянути їх за тижневу відпустку. Цифрові кочівники можуть дозволити собі вдумливий туризм і поступове занурення в нову культуру.

На відміну від перших, які просто подорожують красивими краєвидами за відкладені кошти, інші фінансово забезпечують свій стиль життя в дорозі. Автостоп не є підставою піти у відпустку. Діджитал-дотракійці працюють під час подорожі, що дозволяє доходами одразу перекривати витрати.

Цифрові кочівники не залежать від розташування: байдуже чим зайняті діджитал-номади: розвитком глобальної корпорації чи винаходом нового додатку для зчитування емоцій співбесідника в чаті, усе, що їм потрібно для роботи — доступ до глобальної мережі.

Залежність від технологій об'єднує всіх цифрових номадів земної кулі. Вони можуть працювати коли і де хочуть завдяки Інтернету та розповсюдженню хмарних інструментів. Вони можуть враховувати послуги онлайн-чатів та відеочатів, засоби створення вмісту, хмарне зберігання даних та онлайн-сервіси, такі як Airbnb та програма пошуку польотів ITA Matrix від Google.

Цифрові дотракійці та повсякденність

Постійні подорожі впливають на побут дотракійців. Вони рідко зупиняються в готелях або хостелах, а відразу намагаються орендувати комфортне та повністю облаштоване житло на тривалий термін. Це дешевше, практичніше і затишніше.

Як правило, живуть цифрові кочівники серед місцевого населення, аби глибше зануритися в побут і культуру. Де шукати таке житло? На AirBnB, через знайомих і за відгуками собі подібних. У маленьких і нетуристичних містечках — вже на місці.

Найгірший компаньйон для цифрового кочівника — турист. У «номадів» і туристів абсолютно різні графіки й темпи життя. Оптимальне коло спілкування для кочівника — його колеги. Вони знайомляться в коворкінгах, на спеціально організованих зустрічах (meet up) або у мережі. Так нерідко знаходять друзів у одному кінці світу, а потім ще не раз перетинаються з ними в інших країнах.

Взагалі цифрові кочівники — дивовижний вид мандрівників. У кожній новій країні вони змушені швидко інтегруватися в місцеве суспільство. Тому поступово у них стираються національні відмінності, і вони вчаться швидко адаптуватися до нової реальності.

Стиль життя цифрових кочівників — вільний. Вони — не заручники обставин і не прив’язані до місцевості. Вони подорожують з місця на місце, їхня реальність — у нюансах. Поки одні змінюють маршрут з країни на країну, інші обмежують свої подорожі однією країною та живуть у одному місті усе життя.

І хоча увесь світ завмер на карантині, і ми не знаємо, коли знову зможемо подорожувати, діджитал-номади вже більше ніж тренд. Це елемент нової цифрової реальності.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Техно
Розсилка про те як технології змінють світ
Щопонеділка

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X