Неспокійний супутник. В забутих даних місії Apollo за 1970-ті роки знайшли докази частих землетрусів на Місяці
Повторний аналіз даних місії Apollo, яка відбулася півстоліття тому, показав, що кількість землетрусів на Місяці була втричі вищою, ніж очікувалося.
Місяцетруси є місячним еквівалентом землетрусів. На відміну від землетрусів, ці події викликані поступовими змінами температури та ударами метеоритів, а не зміщенням тектонічних плит (яких на Місяці, як вважається, немає). Між 1969 і 1977 роками за допомогою сейсмометрів, встановлених астронавтами Apollo, зафіксували близько 13 000 місячних поштовхів, і це були перші такі зафіксовані події. Утім нове дослідження показало, що тоді, кілька десятиліть тому, в NASA проігнорували чимало корисних даних, здобутих Apollo, які дозволяють глибше зрозуміти природу місяцетрусів.
Кейсуке Онодера, сейсмолог Токійського університету витратив три місяці, на перегляд оцифрованих записів, отриманих місією. Він застосував методи для знищення шумів, щоб усунути перешкоди в цих даних. Дослідник зміг ідентифікувати 30 000 потенційних записів поштовхів. Після подальшого аналізу він виявив, що 22 000 з них були спричинені місяцетрусами. Результати його дослідження були представлені на місячній і планетарній науковій конференції, яка проходила в Техасі з 13 по 17 березня, і розглядаються Журналом геофізичних досліджень, пише Science.
Ці додаткові землетруси, виявлені Онодерою, не тільки показують, що сейсмічна активність на Місяці була більшою, ніж вважали науковці. Вони також, за словами дослідника, натякають на те, що чимало цих поштовхів було викликано на невеликій глибині й більше з них були орієнтовані на розломи. Його теорія ще потребуватиме підтвердження додатковими даними.
Як відомо, астронавти Apollo розгортали на Місяці два типи сейсмометрів. Один здатний фіксувати тривимірний рух сейсмічних хвиль протягом тривалого часу. Інший фіксував швидкі поштовхи протягом коротких періодів. Цікаво, що усі з перших 13 000 ідентифікованих місяцетрусів були помічені в довготривалих даних. Короткоперіодичні дані здебільшого ігнорувалися через велику кількість перешкод для їх вивчення — від коливань температури між місячним днем і ніччю до проблем з пересиланням даних на Землю. Крім цього, деякі з них були втрачені. Частину з них було відновлено завдяки геофізику з Техаського університету в Остіні Йосіо Накамура, який зберіг копію даних на 12 000 бобінних стрічках, що пізніше були оцифровані.
