Перше пряме спостереження. Астрономи зафіксували планету, що вирізає кільця у диску зірки
Астрономи вперше помітили молодий планетарний об'єкт, який створює прогалини у пиловому диску навколо новонародженої зірки. Дотепер астрономи бачили лише самі прогалини у таких дисках, але планети, які їх утворюють, залишалися непомітними для телескопів.
Відкрита планета отримала назву WISPIT-2b і підтверджує давні теорії про те, як формуються і ростуть молоді планети.
«Досі десятки наукових робіт описували, що ці темні прогалини можуть бути викликані протопланетами, але жодного разу їх не знаходили точно, — пояснює астроном Лерд Клоуз з Університету Арізони. — Було багато сумнівів, але тепер ми знаємо: протопланети справді можуть створювати ці прогалини».
Процес народження зірок і планет складний. Спершу частина холодної молекулярної хмари стискається під власною гравітацією, утворюючи протозірку. Обертаючись, вона збирає матерію у навколишній диск, з якого потім формуються планети, астероїди та комети.
Під час формування планет у диску утворюються прогалини, які ми бачимо як кільця. Наприклад, радіотелескоп ALMA вже показав багато таких дисків і прогалин, але планети, що їх вирізають, дуже важко помітити.
Молоді планети багаті на гарячий водень, який випромінює світло H-альфа. Щоб зафіксувати цей сигнал у прогалинах, міжнародна команда створила MagAO-X, спеціальну систему адаптивної оптики для телескопа Magellan.
«Коли планети формуються, вони втягуюють навколишній водень. Газ падає на планету, нагрівається і створює плазму, яка випромінює H-альфа, — пояснює Клоуз. — Саме це ми й бачимо за допомогою MagAO-X».
Зірка TYC-5709−354−1, тепер відома як WISPIT-2, — молодий аналог Сонця за 434 світлових роки від нас. Дослідження показали великий диск із «вражаюче великою» прогалиною. Саме там вчені помітили WISPIT-2b, газового гіганта приблизно у п’ять разів масивнішого за Юпітер, на відстані 54 астрономічних одиниці від зірки (для порівняння, Плутон обертається на 40 а.о.).
«Це перша помічена планета, що формує кільця, і вона дає унікальну можливість вивчити фізику планетарних дисків — наприклад, як вони розповсюджують матерію й обертальний момент, — додає Рішель ван Капелевен з Лейденського університету, Нідерланди. — Ця система залишатиметься орієнтиром на багато років».
