Водень проти російського газу. Чи зможе Німеччина припинити платити РФ за енергоресурси

24 травня, 20:00
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Водень у Німеччині (Фото:dw.com)

Водень у Німеччині (Фото:dw.com)

На тлі нових антиросійських санкцій питання енергозалежності Німеччини від РФ стало одним із найгостріших. Як німці планують позбавлятися російського газу та нафти?

Санкції, які європейські країни запровадили проти РФ після вторгнення путінських військ до України, передбачають майже повне припинення торгівлі з державою-агресоркою.

Відео дня

Найбільш проблемним щодо цього питання стала закупівля російських енергоресурсів, від яких поки що не можуть відмовитися в ЄС.

Більше решти європейських країн від російського газу та нафти залежить Німеччина. Це пов’язане з колишнім будівництвом газогонів до Європи у межах економічних відносин між ФРН та СРСР.

iMiQeS1XywA

Проте сьогодні залежність від російських енергоресурсів зіграла з Німеччиною злий жарт: держава запровадила стратегію переходу до відновлюваних джерел енергії до 2035 року, і миттєва відмова від газу, що експортується з РФ, може порушити ці плани, а також призвести до значного економічного спаду.

Одним із нових джерел енергії для Німеччини може стати водень. Але тут є кілька дуже важливих нюансів.

Скільки російського газу Німеччина споживає зараз?

За даними ВВС, майже 25% усієї нафти і десь 40% газу Німеччина купує в Росії, поповнюючи економіку РФ на мільярди доларів.

Міністр фінансів Німеччини Крістіан Лінднер нещодавно заявив, що влада робить усе, щоб розірвати ці зв’язки якнайшвидше.

До політики відмови від російських енергоресурсів (які забезпечують багато німецьких підприємств) відноситься диверсифікація джерел енергії, а також відмова від використання вуглецю набагато раніше, ніж це планувалося спочатку.

Професор економіки Ерланген-Нюрнберзького університету Вероніка Грімм вважає, що досягненню цієї мети сприятиме нарощування використання водню.

Про це також говорив верховний представник Європейського Союзу із закордонних справ та політики безпеки Жозеп Боррель.

«Інвестиції у відновлювані джерела енергії, в енергоефективність та в інноваційні технології априклад, зелений водень) — це важливі інструменти протидії російській агресії, і вони допомагають позбавити планету залежності від викопного палива. Кожен євро, витрачений нами вдома на енергоперехід, це євро, який ми не дамо в руки авторитарної держави, що розв’язала агресивну війну», — заявляв Боррель.

Водневе паливо

Крім нафтопереробки, виробництва аміаку, гідрогенізації вугілля, нафти і т.ін., водень також використовують як альтернативне джерело палива для виробництва електроенергії.

На початку XIX століття з’явився один із перших двигунів внутрішнього згоряння, здатен працювати на водні. Власне речовину видобували за допомогою процесу електролізу води.

Сьогодні Японія активно розробляє водневі автомобілі, а Airbus має намір створити перші літаки з двигунами на водні вже наступного десятиліття.

Теоретично водень може зберігати величезну кількість енергії, замінювати природний газ у промислових процесах і забезпечувати паливні елементи у вантажівках, поїздах, кораблях або літаках. Водночас при використанні водню нічого не виділяється, крім пари питної води.

Проблема з воднем полягає у способах його виробництва, оскільки «зеленим» воднем вважають речовину, здобуту виключно завдяки поки що малоефективному процесу електролізу. Окрім цього, вченим належить вирішити питання безпечного зберігання водню.

Панацея для Німеччини

Воднева стратегія ЄС передбачала встановлення щонайменше 6 ГВт електролізерів у період 2020−2024 рр. для виробництва водню, що відновлюється, а також виробництво до одного мільйона тонн водню, що відновлюється.

У липні 2020-го газотранспортні компанії ЄС також представили план створення водневих мереж протяжністю 23 тис. км.

Німеччина, своєю чергою, підготувала власну Національну водневу стратегію, яка передбачає тісну співпрацю з іншими європейськими країнами для ефективного виробництва та використання водневого палива.

Наприклад, у 2016 році французька компанія Alstom представила свій водневий поїзд, який вже за два роки почав курсувати одним з маршрутів у Німеччині.

Проте сучасні способи виробництва «зеленого» водню поки не дозволяють назвати цей енергоносій ефективним. З іншого боку, «сірий» водень, який одержують із природного газу, вугілля чи нафти, набагато дешевше у виробництві, але за такого способу створення палива не можна назвати екологічно чистим.

Існує також метод виробництва «синього» водню, який передбачає уловлювання палива при шкідливих виробництвах. Але такий метод коштовний, і лише 0,7% водню у світі виробляється таким чином.

Враховуючи ці проблеми, дехто з експертів вважає, що розмови про перехід на водень поки що не мають особливого сенсу, і політики можуть використовувати їх у популістських цілях.

«Уряд Меркель використав її як відволікаючий маневр, щоб приховати власні невдачі в переході до енергетики», — заявив професор систем відновлюваної енергії Берлінського університету прикладних наук Фолькер Квашнінг, який давно критикує водневу стратегію Німеччини.

Масштабні плани переходу на водневі джерела енергії також озвучували після двох нафтових криз у 1970-х. Крім цього, водень розглядали як вирішення всіх екологічних проблем у 1990-х, але обидва ці періоди не спонукали до особливих змін на світовому енергетичному ринку.

Пошук партнерів

Експерти передбачають, що для менш болісної відмови від російських енергоносіїв уряду Німеччини потрібно було швидше розвивати сонячну та вітрову енергію.

Зараз влада країни вирішує, чи варто їм зосередитися на виробництві та використанні виключно «зеленого» водню, чи також дозволити використовувати більш небезпечні для довеілля джерела енергії.

«Прийняття „синього“ водню допоможе створити запас, який нам потрібен для перспективної галузі. Це сприятиме технологічним проривам у Німеччині та спонукатиме потенційних постачальників інвестувати у виробництво „зеленого“ водню», — вважає професор Грімм.

Глава Німецького енергетичного агентства Андреас Кульманн заявив, що Німеччина різко прискорила міжнародні переговори щодо купівлі водню. До перемовин входять плани щодо розширення трубопроводів до Іспанії та Португалії, де водень можна виробляти з використанням сонячної енергії.

Крім цього, влада Німеччини планує узгодити будівництво водневого трубопроводу з Норвегією, а також завершити енергетичне партнерство з Катаром й Об'єднаними Арабськими Еміратами.

Іншими водневими імпортерами Німеччини можуть стати Ірландія, Саудівська Аравія, Оман, Чилі, Намібія та Австралія. Але яку ціну доведеться заплатити німцям за створення нової енергетичної інфраструктури, і чи вона зможе забезпечити всі потреби країни найближчим часом — поки що невідомо.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Техно
Розсилка про те як технології змінють світ
Щопонеділка

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X