Їхні ухання і свисти, які раніше вважалися простими сигналами, насправді демонструють композиційність, властиву людській мові. Дослідження, проведене вченими з Цюрихського і Гарвардського університетів, показало, що звуки бонобо об'єднуються в осмислені структури, що свідчить про розвиток складних комунікаційних навичок у цього виду.

Команда вивчила 700 записів звуків, з яких було виявлено понад 300 контекстуальних особливостей. Аналіз показав, що крики бонобо використовують композиційність, причому три з чотирьох виявлених структур демонструють нетривіальну форму. Це означає, що одні звуки змінюють значення інших, створюючи складніші смислові конструкції, як це відбувається в людській мові. Така властивість робить мову гнучкою і багатозначною, даючи змогу висловлювати складні ідеї.

Бонобо є одними з найбільш «балакучих» приматів, а їхні вокалізації вирізняються високою частотою. За формою і розміром вони схожі на шимпанзе, але їхні звуки значно вищі за тоном. Будучи нашими найближчими родичами, вони поділяють з людиною близько 98,8% ДНК. Вивчення їхньої голосової комунікації допомагає зрозуміти, як мова еволюціонувала у людей і які механізми лежать в основі складної системи спілкування, якою ми користуємося сьогодні.

Дослідження опубліковано в журналі Science і відкриває нові горизонти у вивченні еволюції мовлення та когнітивних здібностей приматів.