Померла в страшних муках. Учені розгадали таємницю «Мумії, що кричить»
Нещодавній віртуальний розтин показав, що мумія «Жінки, що кричить» зі Стародавнього Єгипту зазнала неймовірних страждань перед смертю.
Дослідження, опубліковане в журналі Frontiers in Medicine, провела команда вчених під керівництвом Сахар Салім, рентгенолога Каїрського університету.
Комп’ютерна томографія мумії показала, що всі органи жінки збереглися всередині тіла, що є незвичним для єгипетської муміфікації, коли всі органи, крім серця, зазвичай видаляли. Розкішні матеріали бальзамування, такі як смола ялівцю і ладан, запобігли розкладанню тіла. Ці речовини, ймовірно, були імпортовані зі Східного Середземномор’я та Східної Африки або Південної Аравії.
Мумія була виявлена 1935 року в Дейр-ель-Бахрі, недалеко від Луксора, і була прикрашена чорною перукою, зробленою з фінікової пальми, а також кільцями у вигляді скарабея. Її натуральне волосся було пофарбоване хною і ялівцем.
Сахар Салім пояснила, що роззявлений рот мумії, найімовірніше, є наслідком трупного спазму — стану, за якого м’язи миттєво скорочуються перед смертю, що часто трапляється під час болісної смерті. Це підтверджує гіпотезу про те, що жінка померла в агонії.
Крім того, двомірні та тривимірні зображення КТ показали, що зріст жінки становив близько 1,5 метра, а вік — близько 48 років. У неї були ознаки легкого артриту і були відсутні кілька зубів, ймовірно, втрачених безпосередньо перед смертю.
«Її тіло, що добре збереглося, було немов капсула часу, яка дала нам змогу дізнатися, як вона жила, на які хвороби страждала, і закарбувати її болісну смерть, — сказала Салім. — Такий тип дослідження олюднює мумію і дозволяє нам дивитися на неї як на людську істоту».
Мумія «Жінки, що кричить» зберігається в Єгипетському музеї в Каїрі, а її труну і каблучки виставлено в Метрополітен-музеї в Нью-Йорку.
