Люди тут ні до чого? Популярну теорію про походження милого погляду у собак поставили під сумнів
Нові дослідження показують, що навичка дивитися великими сумними очима, всупереч поширеним уявленням, з’явилася у собак не через спілкування з людьми.
Дослідження 2019 року показало, що домашні собаки мають сильно розвинені (порівняно з вовками) м’язи навколо очей. Це дозволяє їм робити ширший діапазон виразів обличчя. Дослідники дійшли висновку, що ці м’язи могли розвинутися під впливом того, що собаки почали жити з людьми та вчилися імітувати міміку, аби спонукати нас піклуватися про них.
Нове відкриття, описане в статті у журналі The Anatomical Record, розвіює переконання, що щенячі очі є продуктом одомашнення. Щоб з’ясувати, чи є ця ідея хибною, група дослідників провела детальний розтин померлої африканської дикої собаки (Lycaon pictus), подарованої зоопарком. Дослідники виявили, що африканські дикі собаки мають ті самі м’язи довкола очей, що й домашні собаки, й розвинені вони так само добре. Вчені вважають, що це відкриття розвінчує ідею, що домашні собаки є єдиними собаками, які мають такі розвинені м’язи, і спростовує теорію про те, що це — наслідок взаємодії з людьми. Натомість науковці припускають, що ці м’язи допомагають диким собакам координувати рухи та спілкуватися під час полювання у відкритій савані.
Як пише Live Science, у майбутньому команда сподівається вивчити анатомію обличчя інших видів диких псових (наприклад, гірського куона), щоб побачити, наскільки добре розвинені м’язи очей у цих тварин. Це дасть їм краще уявлення про те, як ці види спілкуються та полюють, і допоможе дослідникам визначити, чи притаманна така риса іншим соціальним видам, які покладаються передусім на візуальні сигнали під час полювання.
