Більше не Море смерті. Найбільша пустеля Китаю перетворюється на поглинач вуглецю

Як повідомляє Gizmodo, місцеві жителі звикли називати цю територію площею 337 тисяч квадратних кілометрів Морем смерті. Проте наразі космічні апарати фіксують там зростання площі рослинності. Такий результат забезпечив план Китаю Три півночі (відомий також як Велика зелена стіна), який стартував у 1978 році.

Для відстеження концентрації вуглекислого газу вчені проаналізували супутникові дані NASA OCO та MODIS за кілька років. «Деякі заліснені регіони — це лише чагарники, як чапараль у Південній Каліфорнії», — зауважує фізик-атмосферник Кінг-Фай Лі з Каліфорнійського університету.

«Але той факт, що вони взагалі поглинають CO2, і роблять це постійно, є чимось позитивним, що ми можемо виміряти та перевірити з космосу».

Як з’ясували вчені, щороку під час вологого сезону з липня по вересень нова рослинність витягує з атмосфери близько трьох частин на мільйон CO2 порівняно з показниками посушливого сезону. Якби всю пустелю Такла-Макан покрили лісосмугами, вона могла б поглинати близько 60 мільйонів тонн вуглецю щорічно.

Початково Китай планував зупинити розширення пустелі за допомогою захисних смуг з дерев і кущів, які природно зрошуються талими водами з гір Куньлунь. Згодом програму розширили для збільшення площі північних лісів країни з 5,05% до 14,95% у межах Стратегічного плану ООН щодо лісів. А нині вздовж 550-кілометрової траси через пустелю триває висадка рослин за програмою, розрахованою до 2050 року.

У статті для журналу PNAS дослідницька команда зазначає, що Такла-Макан може стати моделлю для пом’якшення наслідків зміни клімату в екстремальних умовах. Успішний план китайців вигідно вирізняється на тлі ініціативи ООН Велика зелена стіна в Сахарі, яка провалилася через проблеми з фінансуванням та організацією.

«Навіть пустелі не безнадійні. Завдяки правильному плануванню та терпінню можна повернути життя на землю, і таким чином допомогти нам дихати трохи легше», — каже Лі.