Незвичайність цієї знахідки у тому, що вченим вдалося не лише з’ясувати обставини смерті, а й те, що настільки тендітні кістки взагалі збереглися.

«Скелети птерозаврів були надзвичайно легкими. Їхні порожнисті й тонкі кістки чудово підходили для польоту, але майже не підходили для скам’яніння», — пояснює палеонтолог Раб Сміт із Лестерського університету у Великій Британії. — «Ймовірність знайти хоча б одну таку кістку дуже мала, а вже визначити ще й причину смерті - майже неймовірно».

Дослідники виявили, що саме умови бурі сприяли збереженню цих решток.

У Німеччині, у вапняках Зольнгофена, раніше знаходили сотні зразків птерозаврів. Проте більшість із них — неповні й належать саме молодим особинам. Це дивувало вчених, адже кістки дитинчат ще крихкіші за дорослі й мали б руйнуватися швидше.

Відповідь можуть дати два знайдені птерозаври з роду Pterodactylus, яких жартома назвали Lucky I та Lucky II. Їхні тіла, менші за сучасну мишу, збереглися майже ідеально — цілі й майже без змін від моменту загибелі.

Обидва птерозаври мали зламані крила — в одного ліве, в іншого праве. Переломи були однаковими й утворилися ніби від різкого скручування. На думку дослідників, сильний вітер зламав кістки, а потім викинув малюків у солону лагуну.

Там їх швидко вкрили донні відкладення, завдяки чому рештки збереглися мільйони років.

У той час дорослі птерозаври були достатньо сильними, щоб пережити негоду. Якщо ж вони гинули у спокійних умовах, то їхні тіла встигали розкладатися й руйнуватися, перш ніж осісти на дно. Саме тому у відкладеннях збереглися переважно дитинчата.

«Століттями вчені думали, що у Зольнгофені жили лише дрібні птерозаври. Але тепер зрозуміло, що це ілюзія, спричинена умовами збереження», — каже Сміт. — 

За його словами, більшість із цих решток належить недосвідченим малюкам, які мешкали на сусідніх островах і випадково потрапили у шторм.