Вчені знайшли шматок одного з останніх шерстистих носорогів Землі в шлунку цуценяти
Незадовго до того, як крихітне щеня помердо 14 тис. років тому під час останнього льодовикового періоду, воно з'їло шматок м’яса одного з останніх шерстистих носорогів на Землі.
Дослідники зробили це відкриття під час розтину трупа муміфікованих останків цуценяти льодовикового періоду.
Виявивши неперетравлений шматок шкіри з жовтим хутром в животі цуценяти, дослідники спочатку подумали, що щеня відкусило шматок м’яса печерного лева незадовго до смерті. Але аналіз ДНК показав, що це був не печерний лев (Panthera spelaea), а шерстистий носоріг (Coelodonta antiquitatis), який вимер близько 14000 років тому, якраз у той час, коли цей щеня в останній раз їло.
«Це означає, що це щеня з'їло одного з останніх шерстистих носорогів, коли-небудь існували», — сказала Едана Лорд, докторант Центру палеогенетики в Швеції, яка є співавтором недавнього дослідження зникнення шерстистих носорогів.
Муміфікованне щеня було виявлене в Туматі, сільській місцевості на північному сході Сибіру, в 2011 році. Аналіз показав, що цуценяті було від 3 до 9 місяців, коли воно померло, але неясно, чи було щеня собакою або вовком.
«Я думаю, що це приблизно те ж саме, що і критична точка приручення собаки і вовка», — сказала Лорд, додавши, що дослідницька група в Копенгагені намагається з’ясувати, чи було щеня Тумата приручене чи ні.
Радіовуглецевий аналіз показав, що щеня Тумата жило близько 14 000 років тому. Дослідники також датували шар шерстистого носорога з допомогою радіовуглецю, щоб виключити можливість того, що носоріг не помер раніше і зберігався у вічній мерзлоті Сибіру, але щеня виявило його пізніше.
Можливо, «що це щеня могло бути одним з зграї падальників, і що вовки або вбили носорога, або шукали їжу і наткнулися на тушу носорога», — зазначила Лорд.
Якщо ж щеня було приручене, можливо, воно жило з людьми, які, можливо, ділили їжу з цуценям. Незабаром після того, як щеня з'їло шерстистого носорога, воно померло, хоча невідомо як.
Відзначимо, в недавньому дослідженні Едана Лорд і її колеги досліджували фрагменти ДНК, витягнуті з останків 14 доісторичних тварин Coelodonta antiquitatis, відомих як шерстисті носороги.
Аналіз дозволив оцінити рівень генетичної різноманітності серед цих тварин, а також масштаби їх популяції. Автори роботи запевняють, що люди невинні в зникненні шерстистих носорогів.
Дослідники стверджують, що популяція шерстистих носорогів в Сибіру залишалася стабільною протягом тисячоліть. Весь цей час вони жили поруч з племенами людей. Популяція носорогів раптово різко скоротилася в самому кінці останнього льодовикового періоду.
За словами Лав Дален зі Шведського центру палеогенетики, це безпосередньо вказує на те, що кліматичні зміни стали причиною вимирання цих тварин.
