Космічна крига у вогні. У туманності Метелик вперше знайшли сухий лід

Цей об'єкт розташований на відстані близько 3400 світлових років у сузір'ї Скорпіона і є результатом скидання зовнішніх оболонок зіркою, схожою на Сонце, яка вичерпала своє паливо.

Традиційно вважалося, що планетарні туманності — це вкрай вороже середовище для крихких молекул. Потужне ультрафіолетове випромінювання гарячого зіркового ядра має миттєво руйнувати або випаровувати леткі сполуки. Проте дані спектрометра середньої розділової здатності JWST показали чіткі ознаки льду CO2 у щільному пиловому кільці (торі), що оточує центральну частину туманності. Весь цей газопиловий об'єкт простягається у радіусі щонайменше 1,4 трильйона кілометрів (близько 1,5 світлових років).

Науковці з Університету Західного Онтаріо припускають, що масивний пиловий тор діє як захисний екран. Він блокує агресивне випромінювання, дозволяючи замерзлому вуглекислому газу зберігатися у холодних закутках туманності.

Окрім льоду, дослідники раніше знаходили тут складні органічні сполуки, зокрема метильний катіон та поліциклічні ароматичні вуглеводні, що робить NGC 6302 ідеальною природною лабораторією для вивчення космічної хімії.

Особливо цікавим виявилося співвідношення газу та льоду в туманності Метелик — воно суттєво відрізняється від показників, які спостерігаються у регіонах формування молодих зірок. Це свідчить про те, що механізми утворення або переробки речовини на фінальних стадіях життя світила мають свою унікальну специфіку.

Це відкриття змінює уявлення про роль вмираючих зірок у збагаченні Всесвіту. Якщо складні молекули та лід здатні виживати в таких екстремальних умовах, то після розсіювання туманності вони потрапляють у міжзірковий простір. Згодом цей матеріал може стати будівельним блоком для майбутніх поколінь зоряних систем та планет, переносячи складну органіку через простір і час.