Сліди суспільних змін. У Йорданії знайшли ритуальний комплекс віком 5,5 тисячі років
Дольмен, знайдений у Мурайгаті в Йорданії (Фото: Susanne Kerner, University of Copenhagen)
Учені оприлюднили результати дослідження стародавнього комплексу Мурайгат поблизу міста Мадаба в сучасній Йорданії. Пам’ятка датується приблизно 5,5 тисячі років тому — часом переходу від мідного віку до бронзового, коли багато поселень Близького Сходу переживали значні зміни.
Мідний або халколітичний вік у Леванті характеризувався розвитком землеробських поселень, видобутком і плавленням міді. Але близько 5,5 тисячі років тому багато громад почали занепадати або зовсім залишили свої домівки. Попередні дослідження пов’язували це з поєднанням кліматичних змін і соціальної нестабільності. Перехід до більш сухого клімату міг ускладнити життя цим громадам.
На тлі зникнення звичних поселень Мурайгат виглядає не житловим місцем, а радше центром ритуалів та зібрань. Про це говорить археологиня та авторка дослідження Сюзанна Кернер з Копенгагенського університету.
За її словами, замість великих поселень із невеликими святилищами, характерних для мідного віку, тут виявили «групи дольменів, камені-стели та інші мегалітичні об'єкти, які вказують на ритуальні зібрання та спільні поховання, а не на житлові будівлі».
Дослідники зафіксували понад 95 дольменів, а детально описали більше ніж 70. Дольмени — це мегалітичні поховальні споруди: дві вертикальні плити, на яких лежить горизонтальна. У Мурайгаті вони не зберегли людських решток, але дуже схожі на інші ритуальні комплекси регіону.
На центральному пагорбі виявили кам’яні огорожі та висічені у скелі конструкції. Тут майже немає слідів домашнього побуту, наприклад, вогнищ. Архітектура різноманітна — це незвично для житлового поселення того часу, але може свідчити про те, що в Мурайгат приїжджали різні групи людей зі своїми традиціями.
Посуд також натякає на ритуали: знайдено великі спільні миски та речі, пов’язані з церемоніями та застіллями.
Кліматичні зміни не змусили людей повністю залишити регіон, але частина поселень різко скоротилася. Дослідники вважають, що у відповідь на кризу громади шукали нові способи організації життя.
«Люди мали знайти механізми, щоб діяти в умовах, коли традиційні цінності та звичні моделі поведінки перестали працювати», — пише Кернер.
Вона зазначає, що суспільство мало слабку ієрархію, а тому пристосування до нових умов було складним.
Водночас пам’ятка дає змогу побачити, як люди намагалися впоратися зі змінами: «Мурайгат дає, як ми вважаємо, нове розуміння того, як ранні суспільства реагували на потрясіння, створюючи монументи, переосмислюючи соціальні ролі та формуючи нові типи спільнот», — каже Кернер.
