Не руйнування, а збереження. Новий метод дозволяє брати зразки ДНК з манускриптів без пошкоджень
Читайте NV у Google
Дослідники продемонстрували неруйнівний спосіб збору клітинного матеріалу з історичних пергаментних рукописів (Фото: Nash Dunn, NC State University)
Історичні пергаменти можуть приховувати генетичні дані, які тепер вдається отримати, не завдаючи манускриптам жодної шкоди. Науковці довели, що зібрати клітинний матеріал зі стародавніх документів можна без пошкоджень — і цей метод працює навіть для рукописів віком до 1300 років.
Пергамент виготовляли зі шкур тварин, і протягом тисячоліть його використовували по всій Європі, на Близькому Сході та в окремих регіонах Африки. Він зустрічається в найрізноманітніших типах документів — від юридичних текстів до карт.
«Оскільки пергаменти виготовлені зі шкур тварин, з них часто вдається отримати генетичну інформацію, — пояснює Тім Стінсон, відповідальний автор дослідження і доцент кафедри англійської мови Університету штату Північна Кароліна. — Ця генетична інформація, своєю чергою, відкриває для нас вікно у минуле, відповідаючи на питання про те, коли і де саме було створено той чи інший манускрипт».
Через те, що пергаменти використовувались так довго і часто фіксували детальну історичну інформацію, генетичні дані, які вони містять, можуть також пролити світло на еволюцію свійських сільськогосподарських тварин, на те, як з часом формувались окремі породи, на захворювання худоби тощо.
«Ця робота особливо важлива, оскільки одним із найбільших викликів для цієї нової галузі генетичного аналізу завжди був доступ до історичних пергаментів — через побоювання, що відбір зразків пошкодить ці культурно цінні артефакти, — зазначає Стінсон. — Наша робота показує, що ми можемо збирати зразки, не завдаючи пергаментам шкоди, і це великий крок уперед».
Для дослідження науковці застосували неруйнівний метод, аби зібрати клітинні зразки з 91 манускрипту з бібліотеки Рубенштейна при Дюкському університеті. Документи походили з регіонів від Англії до Ефіопії і були написані в період від кінця восьмого до початку двадцятого століття.
Сама методика полягає в тому, щоб обережно протерти пергамент цитологічною щіточкою — тим самим типом щіточки, який використовують для забору мазка Папаніколау.
«Цитологічні щіточки можна використовувати в сухому вигляді, і вони чудово справляються із завданням зібрати клітинний матеріал, не пошкоджуючи цілісність артефакту, з якого беруть зразок», — каже Брін.
Після збору матеріалу зі щіточок науковці виділяють клітини і застосовують технології секвенування нового покоління криміналістичного рівня, щоб відновити й ампліфікувати генетичні послідовності.
«Ми, по суті, використовуємо найсучасніші технології та методи генетичного аналізу, щоб отримати нову, емпірично підтверджену інформацію про історичні, культурні й сільськогосподарські практики», — пояснює Стінсон.
«Ми захоплені потенціалом цієї галузі і зараз шукаємо фінансування, яке дозволить нам дослідити його повніше, — каже Стінсон. — Ми продемонстрували, що це величезне, досі незадіяне джерело історичної інформації, і хочемо продовжувати цю першопрохідницьку роботу».
