Майже як у людини. Інженери винайшли революційну шкіру для роботів
Інженери з Університету Британської Колумбії (UBC) і компанії Honda представили інноваційний м’який датчик, що обіцяє змінити картину робототехніки та протезування.
Ця шкіра робота дає штучним кінцівкам новий рівень чутливості.
Під час застосування цієї шкіри-датчика на протезних руках або роботизованих кінцівках, вона надає їм здатність до дотику і точності, даючи змогу виконувати завдання, які раніше були майже нездійсненні для машин, як-от збирання м’яких фруктів. Ба більше, шкіра датчика має тактильні властивості, подібні до людської шкіри, роблячи взаємодію з людьми натуральнішою і безпечнішою.
Доктор Мірза Сакіб Сарвар, автор цього дослідження, пояснив, що їхній датчик здатний сприймати різні види сил, даючи змогу протезним кінцівкам і роботам реагувати точно на тактильні стимули. Наприклад, рука з цим датчиком може утримувати тендітні предмети, як-от яйце або склянка води, не розчавивши їх і не впустивши.
Створений із силіконізованого матеріалу, цей датчик має унікальний дизайн, який дає йому змогу згинатися точно так само, як справжня шкіра.
Особливість цього датчика полягає у використанні слабких електричних полів для виявлення об'єктів як на відстані, так і на своїй поверхні. На відміну від сенсорних екранів, цей м’який датчик гнучкий і здатний виявляти сили, що діють як зовні, так і всередині нього. Ця комбінація властивостей робить його ідеальним для роботів, які взаємодіють з людьми.
Цю технологію розробила команда Університету Британської Колумбії у співпраці з Frontier Robotics і дослідницьким інститутом Honda, компанією з багатим досвідом у сфері гуманоїдної робототехніки. Новий датчик надає можливість створення більш практичних і масштабованих рішень для робототехніки та протезування.
Фахівці кажуть, що це тільки початок, і що з розвитком датчиків і штучного інтелекту, роботи будуть здатними сприймати світ з більш високим ступенем чутливості та реалізму. Це відкриває нові перспективи для спільної роботи людей і роботів у різних сферах.
Стаття з результатами дослідження опублікована в журналі «Scientific Reports».
