Відлуння Великого вибуху. Вчені знайшли докази існування субсонячних чорних дір
Художнє зображення злиття подвійної чорної діри (Фото: Карл Нокс/Лазерна інтерферометрична гравітаційно-хвильова обсерваторія)
Науковці з Університету Маямі, Альберто Магараджиа та Ніко Каппеллуті, повідомили про можливе перше пряме спостереження первісної чорної діри (ПЧД).
Використовуючи лазерний інтерферометр гравітаційно-хвильової обсерваторії LIGO, дослідники зафіксували сигнал під назвою S251112cm. Цей сплеск гравітаційних хвиль виник внаслідок зіткнення двох об'єктів, один з яких має масу, меншу за масу Сонця.
На відміну від звичайних чорних дір, що утворюються внаслідок колапсу масивних зірок, первісні чорні діри вважаються реліктами раннього Всесвіту. Згідно з теорією, вони сформувалися з надщільної матерії протягом першої секунди після Великого вибуху. Через свій незоряний генезис такі об'єкти можуть мати екстремально малі розміри — деякі з них за габаритами не перевищують звичайний астероїд, хоча мають колосальну масу.
Дослідники провели розрахунки частоти появи таких об'єктів у космосі, і їхні теоретичні моделі збіглися з реальними даними, які LIGO реєструє з 2015 року. Хоча для остаточного підтвердження знадобляться додаткові спостереження, вчені налаштовані оптимістично. Виявлення ПЧД може стати ключем до розгадки природи темної матерії, яка, за припущеннями, становить близько 85% маси Всесвіту.
Подальші дослідження триватимуть із залученням модернізованих наземних детекторів та майбутньої космічної антени LISA, запуск якої заплановано на 2035 рік.
Отримані результати готуються до публікації у науковому виданні The Astrophysical Journal. Гравітаційна астрономія дає змогу зазирнути в минуле на мільярди років, допомагаючи знайти «голки в космічному стозі сіна» та зрозуміти механізми, що утримують галактики разом.
