Сировина для життя. У центрі Чумацького Шляху вперше знайшли справжній цукор
Астрономи знайшли цукор у міжзоряному просторі (Фото: Ешлі Барнс / Ісаскун Хіменес-Серра / Хуан Гарсія де ла Консепсьйон)
Команда під керівництвом Іскун Хіменес-Серри з Іспанського центру астробіології виявила в міжзоряному просторі цукор — еритрулозу.
Про це повідомляє Phys.org.
Астрономи скористалися 40-метровим радіотелескопом Yebes та 30-метровою антеною Інституту радіоастрономії міліметрового діапазону (IRAM). Джерелом сигналу стала молекулярна хмара з позначенням G+0.693−0.027. Саме там помітили слід еритрулози — цукру з чотирьох атомів вуглецю, який на Землі трапляється в малині та кремах для автозасмаги.
Щоб упевнитися в знахідці, вчені зіставили сигнал зі зразком речовини, який заміряли в Університеті Країни Басків. Збіглися одразу 12 спектральних ліній. Виявилося також, що еритрулози в цій ділянці щонайменше увосьмеро більше за коротші тривуглецеві цукри, яких телескопи там не вловили зовсім.
Такий результат суперечить усталеному в астрохімії уявленню, за яким молекули в космосі мали б збільшуватися повільно, приєднуючи вуглець по одному атому. Разом із хіміками з Університету Естремадури та Радбаудського університету (Нідерланди) команда встановила інший механізм: еритрулоза формується просто в міжзоряному льоді з простіших двовуглецевих спиртів та альдегідів.
Походження найдавніших цукрів на Землі досі лишається нез’ясованим. Спроби відтворити їхню появу в умовах, що передували життю, дають надто малий вихід речовини.
Раніше рибозу та глюкозу знаходили в метеоритах і уламках астероїдів, і це вже вказувало на позаземне походження частини таких молекул. Тепер, оцінивши концентрацію еритрулози в хмарі G+0.693−0.027, дослідники підрахували, що під час пізнього важкого бомбардування 4,1−3,8 мільярда років тому на поверхню Землі могло випасти від 0,5 до 50 мільйонів тонн цієї сполуки.
«Виявлення еритрулози дуже захопливе, бо відкриває можливість відшукати в космосі й інші цукри, як-от рибозу, що входить до складу РНК, та інші важливі для походження життя молекули», — зазначив співавтор дослідження Карлос Бріонес.
Роботу опублікував журнал Nature Astronomy.