Космічна аномалія. Вчені вперше зафіксували астероїд одразу з трьома лопатями
Зображення астероїда 44 Ніса, отримане за допомогою адаптивної оптики (Фото: Kate Minker et al.)
Астрономи вперше виявили небесне тіло одразу з трьома лопатями — і в нього є власний супутник.
Йдеться про астероїд 44 Ніса, відкритий ще у 1857 році. Тоді його бачили лише як тьмяну цятку світла, і навіть пізніші спостереження, зокрема за допомогою телескопа Габбл, мало що прояснювали.
Про це пише видання Space.
Нові спостереження з допомогою двох потужних наземних телескопів — Великого бінокулярного в Аризоні та Дуже великого у Чилі — показали дещо зовсім інше. Виявилося, що об'єкт має не дві, а три лопаті, і подібного вченим бачити ще не доводилося.
Керівниця дослідження Кейт Мінкер з обсерваторії Лоуелл зазначила, що зображення показали справді незвичне тіло. За її словами, найімовірніше пояснення — це або три брили, що злиплися докупи під дією гравітації, або надзвичайно неправильна за формою суцільна маса, аналогів якій раніше не спостерігали.
Отримати чіткі знімки виявилося непросто. Науковцям знадобилися спеціальні прилади високої контрастності разом із адаптивною оптикою, яка компенсує викривлення від земної атмосфери. Крім того, довелося застосувати особливі методи обробки зображень, щоб прибрати яскраве світлове гало навколо об'єкта.
Сама Ніса виявилася тілом неправильної форми завширшки близько 75 кілометрів у найширшому місці. На її поверхні помітні дві западини, що ніби огортають брилу по колу — саме їх дослідники вважають «перешийками» між окремими частками. А ще на знімках проявився крихітний супутник діаметром лише кілометр, який обертається навколо Ніси на відстані щонайменше 170 кілометрів. Його поки що назвали S/2026 (44) 1.
Звідки взялася така дивна форма — поки що загадка. Науковці схиляються до версії, що три брили просто злетілися разом і трималися купи завдяки взаємному тяжінню. Інший варіант — колись у минулому Ніса зіткнулася з набагато більшим тілом, і сила удару настільки деформувала її, що змінилася вся форма поверхні. Втім, зазвичай такі зіткнення розкидають навколо цілу родину уламків зі схожим складом, а поруч із Нісою (крім її супутника) нічого подібного не знайшли.
Ніса цікава вченим ще й тим, що може розповісти про народження Землі. Її поверхня багата на мінерал ентстатит, через що тіло відбиває світло сильніше за більшість подібних до себе. Такі об'єкти, ймовірно, формувалися ближче до Сонця й вважаються можливими будівельними блоками внутрішніх планет. Якщо це так, Ніса може зберігати сліди умов, що панували в Сонячній системі 4,5 мільярда років тому.
