Знахідку зробили на півночі Синайського півострова, у районі Телль-ель-Харуба поблизу Шейх-Зувейда, на так званій військовій дорозі Гора — маршруті, який, згідно з Книгою Вихід, ізраїльтяни оминули під час втечі з Єгипту.

За даними Міністерства туризму та старожитностей Єгипту, укріплення стало однією з найбільших археологічних знахідок останніх років. Фортеця, збудована між 1550 та 1070 роками до н.е., займала площу близько 8000 м², мала 11 оборонних веж та товсті стіни з сирцевої цегли. Тут виявлено уламки кераміки, посудини, а також ручку глечика з іменем фараона Тутмоса I (1506−1493 рр. до н.е.), що допомогло датувати споруду часом розквіту Нового царства.

На території знайдено залишки великої хлібопекарні, сліди скам’янілого тіста та вулканічні камені, ймовірно завезені з грецьких островів — усе це свідчить про активне життя гарнізону. Єгипетські чиновники назвали об'єкт «матеріальним втіленням інженерного генія стародавніх єгиптян».

Міністр туризму Шеріф Фаті заявив, що відкриття «відкриває нові сторінки військової історії Єгипту» та підкреслює стратегічну роль Синаю, який протягом тисячоліть залишався мостом між цивілізаціями.

Хоча знайдена фортеця не є прямим підтвердженням біблійного Виходу, дослідники вважають її вагомим доказом існування добре укріпленої дороги, якою, за переказами, могли проходити єврейські племена. Це пояснює, чому, згідно з Біблією, Бог повів їх довшим шляхом через пустелю.

Додатковий інтерес викликало інше відкриття — протосинайський напис віком близько 3800 років, знайдений у Серабіт-ель-Хадімі. Ізраїльський дослідник Майкл Бар-Рон стверджує, що в ньому можна прочитати фразу «зот м’Моше» («Це від Мойсея»). Якщо це підтвердиться, знахідка може стати найдавнішим згадуванням імені пророка, відомого як законодавець і визволитель ізраїльтян.

Попри обережність учених, сукупність археологічних даних поступово відновлює контури історичних подій, які тисячоліттями вважалися виключно біблійними легендами.