Є спосіб скоротити викиди. Аральське море викинуло 204 мегатони CO₂ після висихання
Процес висихання Аральського моря (Фото: Вікіпедія)
Висихання Аральського моря за останні 60 років призвело до викиду приблизно 204 мегатон діоксиду вуглецю в атмосферу. Дослідники вважають, що часткове або повне відновлення водойми може запобігти подальшим викидам і допомогти стримати зміну клімату.
Про це пише видання Science alert.
Нове дослідження показало, що висохле дно Аральського моря стало значним джерелом парникових газів. За оцінками науковців, із 1960 до 2022 року воно вивільнило в атмосферу близько 204 мегатон діоксиду вуглецю.
Аральське море почало стрімко міліти в 1960-х роках після того, як води річок Амудар’я та Сирдар’я перенаправили на зрошення бавовняних полів в Узбекистані. До 1990-х років водойма, яка колись була четвертим за площею озером у світі, майже повністю висохла.
Для дослідження вчені проаналізували зразки донних відкладів і результати польових спостережень. Вони встановили, що в осушених відкладах залишається велика кількість органічного вуглецю. Поки ці території залишаються відкритими, цей вуглець поступово перетворюється на діоксид вуглецю і потрапляє в атмосферу.
За словами біогеохіміка Рафаеля Марсе, під дном Аральського моря приховані значні запаси вуглецю. Якщо осушені відклади й надалі залишатимуться відкритими, вони продовжать виділяти парникові гази. Водночас повторне затоплення може зробити ці запаси частиною природного накопичення вуглецю, а не джерелом викидів.
Автори роботи підрахували, що відновлення водойми могло б запобігти викиду ще приблизно 165 мегатон вуглецю, які досі зберігаються в донних відкладах.
Дослідження також виявило ще один важливий чинник. Майже п’ята частина всіх викидів виникає через вітер, який підіймає та переносить висохлі донні відклади. Раніше цей механізм практично не враховували під час оцінки впливу висихання озер на клімат.
Екологиня Нурія Каталан зазначила, що висихання озер є не лише проблемою водних ресурсів, екології чи економіки. Воно також змінює природний цикл вуглецю, а цей вплив досі майже не враховували у кліматичних розрахунках.
Ознаки відновлення вже спостерігаються у Північному Аралі на території Казахстану. Завдяки новим правилам використання води річка Сирдар’я продовжує живити цю частину колишнього моря.
Водночас науковці попереджають, що зміну клімату не можна ігнорувати. Льодовики Тянь-Шаню та Паміру, які живлять Амудар’ю і Сирдар’ю, поступово тануть. Через це в майбутньому запаси води можуть скоротитися, що ускладнить відновлення Аральського моря.
Дослідники наголошують, що подібна проблема стосується й інших великих озер, які втратили воду через діяльність людини. На їхню думку, відновлення таких водойм може стати одним зі способів скорочення глобальних викидів парникових газів.
