Це рішення підкреслює, що діабет не обмежується лише двома основними формами, а включає понад десяток різних підтипів із різними причинами та підходами до лікування.

Найпоширенішими залишаються діабет 1-го та 2-го типу. Перший є аутоімунним захворюванням, коли імунна система руйнує клітини підшлункової, що виробляють інсулін. Він може виникати в будь-якому віці й потребує довічної інсулінотерапії. Другий тип частіше пов’язаний із надлишковою масою тіла та генетичною схильністю. Його лікування поєднує зміни способу життя з медикаментозною терапією, включно з широко застосовуваним метформіном.

Окремо виділяють гестаційний діабет, який з’являється під час вагітності, а також рідкісні форми, пов’язані з генетичними змінами, хірургічними втручаннями чи хронічними захворюваннями підшлункової. Наприклад, діабет типу 3c може виникати після панкреатиту чи операцій, а при муковісцидозі ризик діабету значно зростає до 40 років.

Діабет 5-го типу, щойно визнаний офіційно, асоціюють із недоїданням у дитячому віці. Ним, за оцінками, страждають 20−25 мільйонів людей, переважно у країнах із низьким рівнем доходу. Для таких пацієнтів характерна низька маса тіла та дефіцит інсуліну, зумовлений не аутоімунною реакцією, а недостатнім розвитком підшлункової залози через дефіцит харчування. Дослідження показують, що нестача білка в дитинстві може призвести до зменшення кількості клітин, здатних виробляти інсулін.

Визнання цього типу є важливим кроком для глобальної медицини. Це допоможе краще діагностувати та лікувати пацієнтів у регіонах, де діабет часто залишається нерозпізнаним або неправильно класифікованим. Фахівці вважають, що нова класифікація сприятиме розвитку індивідуалізованих методів лікування та поліпшить доступ до медичної допомоги для найбільш уразливих груп населення.