Ці препарати зменшують частоту серцевих скорочень і артеріальний тиск, тим самим знижуючи потребу серця в кисні. Однак нові наукові дані свідчать: для багатьох пацієнтів вони можуть виявитися малоефективними, а в деяких випадках навіть шкідливими.

Бета-блокатори увійшли в клінічну практику понад 40 років тому, коли ефективних методів відновлення після інфаркту було значно менше. Сьогодні ж ситуація змінилася завдяки розвитку сучасної медицини — використанню стентів, статинів та інших методів лікування. Це призвело до того, що серця пацієнтів відновлюються набагато краще, ніж у минулому, і традиційний підхід може потребувати перегляду.

Міжнародна група вчених з Іспанії та Італії проаналізувала дані 8438 пацієнтів у 109 медичних центрах. Учасники перенесли інфаркт і мали фракцію викиду лівого шлуночка понад 40% (при нормі 55−70%). Половина пацієнтів отримувала бета-блокатори разом зі стандартною терапією, інша половина — лише стандартне лікування.

Після середнього періоду спостереження у 3,7 року різниці між групами за показниками повторних інфарктів, госпіталізацій через серцеву недостатність чи смертності не виявлено. Водночас детальніший аналіз 1627 жінок показав несподівану закономірність: у тих, хто приймав бета-блокатори, стан частіше погіршувався. Ризик ускладнень і смертності був особливо високим у пацієнток із добре відновленою функцією серця та тих, хто отримував найбільші дози препарату. У чоловіків такої тенденції не спостерігалося.

Дослідники наголошують, що бета-блокатори залишаються важливими у лікуванні аритмій та артеріальної гіпертензії. Проте результати ставлять питання про необхідність більш індивідуального підходу до їх призначення після інфаркту.

«Ці дані допоможуть оптимізувати лікування, зменшити побічні ефекти й покращити якість життя тисяч пацієнтів щороку», — зазначив кардіолог Борха Ібаньєс із Національного центру серцево-судинних досліджень Іспанії.

Результати опубліковані у виданні The New England Journal of Medicine.