Пояснюють сейсмологи. Чому землетрус у Туреччині та Сирії був таким сильним і чи може щось подібне трапитись в Україні

Доцентка афедри наук про Землю Даремського університету Дженні Дженкінс у своїй колонці для The Conversation пояснила процеси, що стоять за цією катастрофою.

Загалом землетруси пов’язують з тектонічними процесами, що відбуваються всередині нашої планети. Ще у школі нам пояснюють, що земна кора та верхня частина мантії Землі розділені на величезні тверді блоки — літосферні плити. В залежності від напряму їхнього руху, вони можуть розсовувати свої краї стику або підіймати одна одну — ці процеси провокують землетруси на місцях їхнього перетину.

Землетрус — це, фактично, раптове вивільнення енергії внаслідок руйнування гірських порід, захованих глибоко під поверхнею Землі. Ця енергія породжує сейсмічні хвилі, які досягають поверхні планети та викликають її коливання.

Турецька провінція Газіантеп, що опинилася в епіцентрі катастрофи, є схильною до землетрусів, оскільки вона розташована на перетині одразу трьох літосферних плит — Анатолійської, Аравійської та Африканської. Довга лінія розлому довжиною приблизно 1500 кілометрів, що розділяє Євразійську та Аравійську плити, за останні сто років викликала велику кількість землетрусів магнітудою понад 6,7 (такі землетруси потенційно вважаються дуже сильними та здатними нанести значну руйнацію на великій ділянці).

Через це в області регулярно трапляються землетруси, проте останній, який стався 6 лютого, вивільнив особливо багато енергії. За підрахунками вчених, землетрус був настільки сильним, що вивільнив майже 32 Петаджоулі енергії — стільки виділяється при вибуху приблизно 4 млн тонн тротилу. Цього б вистачило, щоб живити Нью-Йорк понад 4 дні або безперервно генерувати по 8,88 млн мегаватів протягом години.

З 1970 року у радіусі 250 кілометрів навколо епіцентру землетрусу сталося три землетруси з магнітудою понад 6. Проте можливі наслідки землетрусу залежать не лише від магнітуди, а й від заселення території, площі розлому, що утворюється, та глибини гіпоцентра землетрусу. Тому землетрус магнітудою 7,8 на глибині 10 кілометрів (як в останньому випадку) буде значно більш руйнівним, ніж таких самий землетрус з гіпоцентром на глибині 200 км.

Дженкінс пояснює, що гіпоцентр останнього землетрусу був на глибині приблизно 16 кілометрів — це дуже близько до поверхні Землі. Щоб утворився землетрус магнітудою 7,8, потрібно, щоб у літосферні плити рухалися територією приблизно 190 кілометрів завдовжки та 25 кілометрів завширшки.

Водночас після основного землетрусу відбувається багато менших — їх називають афтершоками. Їх провокує нестабільність земної кори, яка пристосовується до нової напруги між літосферними плитами. Так, сейсмологи зафіксували вже майже сотню підземних поштовхів, які з’явилися після основного землетрусу, причому три з них були магнітудою понад 6, а один сягнув магнітуди 7,5.

Сейсмологиня Сьюзен Гаф пояснює, що, попри те, що землетрус не був найпотужнішим за останні десятиліття, він призвів до такої катастрофи саме через свою глибину та місце, де він відбувся — густонаселенні міста, більшість будівель в яких не були побудовані достатньо якісно.

Чи можливий подібний землетрус в Україні?

Україна не лежить на розломі тектонічних плит, проте варто не забувати про зону Вранча — сейсмоактивну зону, розташовану в румунському повіті Вранча. Фактично це північний край того поясу, де сталися смертельні землетруси 6 лютого, пояснює заступник директора Інституту геофізики НАН Олександр Кендзера.

У Зоні Вранча землетруси відбуваються весь час, просто часто вони не такі масштабні, щоб їх можна було відчути. Наприклад, останній з них відбувся вчора, причому він ніяк не пов’язаний із турецьким катаклізмом.

Найпотужніші землетруси можливі на південному заході Одеської області, також підземні поштовхи можуть відчувати жителі Закарпатської, Чернівецької та Івано-Франківської областей, проте там їх «захищають» гори. Також підземні поштовхи у зоні Вранча можуть особливо сильно відчувати жителі південної частини Криму.

За XX століття у зоні Вранча сталося 30 землетрусів з магнітудою 6,5 і вище. Найпотужнішими були землетруси 1940, 1977 та 1981 років — тоді їхня магнітуда перевищила 7. У більшій частині України вони можуть бути відчутними, проте не несуть небезпеки і часто проходять зовсім непоміченими для населення. Наприклад, наприкінці 2022 року у зоні Вранча сталося два землетруси магнітудою близько 5, які відчули лише на Одещині.

«Очевидно, що такі сильні землетруси не відбуваються часто, але вони відбуваються. Коли йдеться про землетруси зони Вранча — у нас є інформація за тисячу років у цій зоні. Ці землетруси могли впливати на всю територію України. Що ближче до зони Вранча, тим інтенсивність впливу від цих землетрусів є більша та сильніша», — каже сейсмолог.

Інженер Дмитро Макогон пояснює, що на території України навряд коли-небудь будуть руйнівні землетруси на кшталт турецького. Максимум ми почуємо «відлуння» від особливо небезпечного землетрусу у Румунії, як це було, наприклад, у 2014 році, коли багато жителів Києва відчули кілька підземних поштовхів.

«Всі нові будинки в Києві спокійно витримають сейсміку мінімум у 5 балів, а така інтенсивність землетрусу у нас малоймовірна. В Одесі нові будівлі витримають 7 балів, а у Львові — 6, що теж навряд ми колись побачимо», — пише він.