Дослідники розрахували «полігенний показник» генетичної схильності до синхронізації ритмів, тісно пов’язаної з музикальністю, на основі доступних даних ДНК Бетховена.
Результати, опубліковані в журналі Current Biology, показали, що Бетховен мав невисокий показник порівняно з іншими вибірками.
Учені зазначають, що це не означає відсутність його музичного таланту, а радше підкреслює складність генетичних прогнозів на індивідуальному рівні. Слід пам’ятати, що музичні здібності та інші складні риси формуються внаслідок взаємодії генів і навколишнього середовища.
Хоча генетика відіграє роль у музичних навичках, оцінки на основі ДНК поки що залишаються неточними для передбачення поведінки окремої людини. Дослідження природи генетичного внеску може дати важливі уявлення про відмінності в музикальності та допомогти зрозуміти зв’язок між музикальністю та іншими рисами особистості.