Історичний трилер. Як 3D-технології допомогли розкрити деталі розстрілів у Бабиному Яру

Що таке Бабин Яр?

Відоме по всьому світу як місце масових страт цивільного населення нацистською Німеччиною під час окупації України, сьогодні Бабин Яр — це парк у Шевченківському районі Києва, де розташовані кілька пам’ятників жертвам військових злочинів, а також меморіал пам’яті жертв Куренівської трагедії.

За різними даними, у період з 1941-го по 1943-й німецькі окупанти вбили в Бабиному Яру від 70 тис. до 200 тис. чоловік.

Величезну кількість єврейського населення Києва розстріляли за лічені дні на самому початку захоплення України: є припущення, що 29−30 вересня 1941 року так звані «ескадрони смерті» гітлерівської Німеччини вбили майже 34 тис. євреїв.

Проблема дослідження подій у Бабиному Яру полягає в тому, що до початку другої половини XX століття ця місцевість являла собою величезний яр із кількома відгалуженнями й залишками піщаного кар'єру.

Сьогодні ландшафт Бабиного Яру значно змінився: прямо на місці його західного відрогу, де й відбулися масові розстріли євреїв 29−30 вересня 1941 року, зараз розташована широка автомобільна дорога — вулиця Олени Теліги. За версіями деяких істориків, українську поетесу, на честь якої назвали цю вулицю, також розстріляли в Бабиному Яру в лютому 1942-го.

Незважаючи на повну зміну ландшафту Бабиного Яру, вченим з однойменного Меморіального центру Голокосту вдалося вперше в історії наукових досліджень детально відновити місця масових розстрілів євреїв у Києві майже 80 років тому.

Цифровий рельєф

Ключовим інструментом нового дослідження фахівців Меморіального центру «Бабин Яр» є технологія DEM: від англ. — digital terrain model або цифрова модель рельєфу.

Така цифрова модель дозволяє створити тривимірне зображення будь-якої точки земної поверхні на основі даних про топологію і рельєф місцевості.

За стартові дані експерти використали знімки німецького військового фотографа Йоганнеса Хеле, зроблені восени 1941-го в Бабиному Яру, топографічні зйомки 1924, 1953, 1968 і 2008 років, аерофотозйомку 1939 і 1943 років, а також супутникові знімки й фотографії місцевості Бабиного Яру, зроблені в період від 1930 року.

«Основним документальним свідченням для нас стали кадри німецького військового фотографа Йоганнеса Хеле, зняті в Бабиному Яру на початку жовтня 1941 року. Ми проаналізували ключові точки на цих фото — топографію, елементи рельєфу, споруди — і відтворили їх на тривимірній моделі. Це дозволило поступово локалізувати вже безліч фотографій і відео, зроблених в інших місцях», — пояснює Максим Рохманійко, директор Центру Просторових Технологій.

Команда Рохманійка створила 3D-модель території Бабиного Яру 1941 року, засновану на даних істориків і показах свідків розстрілів.

Для якісної обробки цих даних фахівці відновили архівні топологічні карти й реконструювали місця фотозйомки за допомогою 3D-визначення перспективи зображення, рухів об'єктів на ньому та їх приблизної локації.

За словами історика-дослідника й колишнього співробітника відділу військових злочинів поліції Лондона Мартіна Діна, який збирав й аналізував дані про події в Бабиному Яру, цей проект — «дійсно новаторська наукова робота, яка дозволила реконструювати місця масових розстрілів у Бабиному Яру в кінці вересня 1941 року».

«Наступний крок — розглянути, які питання топографії Бабиного Яру залишаються нез’ясованими, і чи є джерела, які можуть допомогти нам їх вирішити. Не менш важливо засвоїти уроки цього дослідження й розглянути, як ці успішні методи докладного топографічного й текстологічного аналізу можна застосувати в інших місцях, щоб допомогти нам пояснити і зрозуміти інші події Голокосту в Україні й по всій Європі», — пише Мартін Дін у своїй статті про місця масових розстрілів у Бабиному Яру.

Останній маршрут

Одним із головних висновків нового дослідження також стало визначення маршруту, яким євреїв вели на розстріл 29−30 вересня 1941-го.

Завдяки аналізу ліній рельєфу, рослин і дерев на деяких знімках Йоганнеса Хеле, експерти склали маршрут, яким євреї йшли на розстріл, місця, де вони залишали свої особисті речі й одяг, а також фактичне місце їх убивства серед безлічі відрогів Бабиного Яру.

Автори роботи дійшли висновку, що людей змушували роздягатися в піщаному кар'єрі, який розташований між головним яром і західним відрогом. Це також підтверджують знімки німецьких солдатів і радянських військовополонених на тлі величезної кількості речей у піщаному кар'єрі.

«Звичайно, залишаються неточності стосовно протяжності району розстрілу й деякі сумніви щодо останньої ділянки маршруту, яким євреї потрапляли до піщаного кар'єру. Місце входу в „стрілецький яр“ також важко реконструювати, тому що воно, ймовірно, проходило спеціально створеною стежкою або стежками, які потім знищили або змінили», — пише Дін.

Крім архівних карт і знімків, учені задіяли у своєму дослідженні покази свідків, які вижили в Бабиному Яру, і німецьких солдатів, які там були.

Одне з таких свідчень — заява і схема Бабиного Яру за версією члена німецького резервного поліцейського батальйону 303 Германа Ласса від 10 жовтня 1966 року.

У своїй заяві, яку приводить Мартін Дін, Ласс писав: «У яру лежали десятки тисяч трупів один на одному. Вони всі були голі. Я можу реконструювати процес стрільби наступним чином: на краю яру стояли люди, вишикувані в лінію до місця, де євреї знімали одяг. Євреї повинні були пройти повз цих людей… Прибувши в яр, вони повинні були лягти зверху на розстріляних євреїв животом до землі. Потім їх розстрілювали».

Нагадаємо, у лютому 2020-го благодійний фонд Меморіал Голокосту «Бабин Яр» і громадська організація «Марш пам’яті» звернулися до мера Києва з приводу перейменування станції Київського метро «Дорогожичі» на станцію «Бабин Яр».

Станція метро «Дорогожичі» розташована безпосередньо на історичній території урочища Бабин Яр.

Своєю чергою, Дорогожичі — це історична місцевість Києва, назва якої, згідно деяким історикам, дійшла до нас іще з літописних часів.